Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Відчинивши пасажирські двері, він нахилився до Леони:
- Ну що ж, можу нас привітати. Сьогоднішній божевільний день нарешті закінчився.
Поки він обережно допомагав їй вибратися з салону, дівчина глянула на його ручні часи — на годиннику було рівно 12:01. Почалася нова доба.
- Це просто жах... - зітхнула вона. - За весь день я не їла нічого, крім кави, знеболювальних та тістечок.
- Ось тому потрібно нормально снідати, а не перекушувати похапки на ходу.
- Давай тільки без оцих твоїх повчань, гаразд?
Віктор подав їй милиці, намагаючись триматися максимально близько, щоб підхопити в разі потреби. Леона рішуче націлилася йти сама. Вона зробила крок, другий — її трохи похитувало, але вона поступово намацувала баланс. Коли чоловік знову спробував притримати її за плече, вона вперто кинула:
- Відпусти, я вже сама можу йти.
- Впевнена? - перепитав він.
Леона суворо врізалася в нього своїм зеленим поглядом. Віктор з усмішкою підняв руки вгору, демонструючи повну капітуляцію, і зробив крок назад. Так вони повільно докотилися до ліфта, а згодом — і до дверей своєї квартири.
Опинившись у передпокої, Віктор роззувся сам, допоміг роздягнутися дружині й підсунув їй стілець, щоб вона могла сісти.
- Допомогти тобі дістатися кухні?
- Я й сама дійду до столу. Краще постав розігріти їжу: я дуже втомилася й хочу спати не менше, ніж їсти.
- Це й не дивно, - він попрямував до холодильника. - Нам сьогодні довелося за два дні наздоганяти все, що накопичилося за час нашого так званого «медового місяця», який нам влаштували наші любі батьки.
За якийсь час вони вже сиділи на кухні й дружно уплітали свої гарячі порції здорової дієтичної їжі. Раптом Леона порушила тишу:
- Знаєш... а мені навіть починає подобатися ця прісна їжа без солі й спецій. А раніше здавалося, що таке їсти взагалі неможливо.
- Це все завдяки компанії в якій ти їси, а не страві, - посміхнувся Віктор.
Він підвівся, забрав порожні тарілки й склав у мийку. Повернувшись до дружини, помітив, що вона напружено підбирає слова, очевидно, збираючись нарешті виговоритися.
- От у кого-кого, а в тебе самооцінка просто зашкалює, - нарешті видала вона.
- Ми про це вже говорили, - спокійно парирував шатен, допомагаючи їй підвестися з милицями. - І з того часу ти так і не знайшла жодних аргументів, щоб довести мені протилежне.
Віктор провів її до дверей спальні й оглянув її насуплене, втомлене обличчя.
- Добре. Які плани на завтра?
- Спати цілий день, - буркнула вона у відповідь і впала на власну постіль.
- Ну тоді солодких тобі снів, - він уже почав закривати за собою двері, коли почув у відповідь крізь позіх:
- І тобі солодких…
Прокинувшись, Віктор солодко потягнувся й різко підвівся з ліжка. Узявши телефон, він глянув на екран, який слухняно показував 4:20 — його звичний час для підйому. Шатен попрямував до гардеробної, одягнув спортивні штани з футболкою й рушив до домашнього спортзалу.
Спочатку бігова доріжка, потім силове тренування з гантелями, а наостанок — віджимання вниз головою біля стіни. На сорок восьмому повторі він відчув, що руки вже почали тремтіти від напруги. Задоволений результатом, Віктор пішов спочатку під гарячий душ, а після нього — в басейн. Він розраховував поплавати хвилин п’ятнадцять, і вже тоді збиратися на роботу.
