Раді Вас бачити!

Різко відкривши двері, Карі увірвався в кабінет, а за його спиною пролунали стривожені слова секретарки:

— Але Юлій Олександрович не говорив, що ще на когось чекає.

Та її проігнорували. Брюнетка знервовано глянула на свого боса. Той невдоволено скривився й махнув рукою, таким чином показавши, що вона вільна. Дівчина зачинила двері кабінету й, сівши за свій стіл, почала заповнювати бланк про звільнення. Вона не хотіла відчувати той тиск, що чекав на всіх співробітників маркетингового відділу цієї фірми від їхнього боса. Вона знала, що після завершення цієї зустрічі всім буде непереливки, бо це вже не вперше. І так прискіпливий, нетерплячий до помилок бос стане ще більш знервованим і незадоволеним. Попри велику зарплату, вирішила: її нервова система цього більше не витримає.

Цезар ігнорував присутність Карі і продовжив неквапливо наливати пуер у чайний сервіз, спочатку Віктору, потім собі. Світло-коричнева рідина заповнювала гарний білий фарфор із синіми квітами по всій поверхні.

Чоловік, що щойно увірвався, промовив:

— Вух! Здається, встиг у твої строки, — весь спітнілий і розтріпаний, Карі швидко підійшов до столу й залпом випив чай, підготовлений для Віктора. Відразу скривився й невдоволено буркнув: — Фу, як ви цю гидоту п'єте? — гучно поставив чашку назад. — Знаєш, Вікторе, пертися з самого ранку за місто, щоб вирішити питання, які ти на мене звісив ще вночі — це один рівень завдань. До нього я вже звик. А от кидати все й щодуху мчати до офісу, щоб спілкуватися з тією гарпією, видираючи в неї ці сережки без жодних пояснень, та ще й у обмежені строки — це вже зовсім інший рівень складності. Сподіваюся, ти мені викреслиш пару нулів із мого боргу за якісно виконану роботу. Бо мені доведеться платити купу штрафів за перевищення швидкості по місту.

Шатен спокійно взяв другу чашку, розраховану на Цезаря, й почав пити чай. Блондин же з ненавистю врізався поглядом у світловолосого, який стояв і чекав на відповідь.

— Щодо штрафів — можеш внести в бюджет фірми як непередбачені витрати під час виконання доручень. Я сам підпишу, тому все буде добре. А щодо боргу переді мною — ні, сума залишається тією самою.

— Ех, а такі були надії. Ось, і простягнув Віктору прикраси, які весь час тримав у кишені своїх штанів.

— Це не мені, — відповів Віктор, не відриваючи погляду від чашки, з якої повільно й із насолодою пив пуер.

Карі обернувся, щоб передати сережки блондину, та в нього миттєво вихопили їх так, що він мало без пальців не залишився. Він жалібно погладив руку й промовив:

— В мене справжнє дежавю, — видихнув Діма й, повернувшись до Віктора, запитав: — Чому всі білобрисі такі злі?

Блакитні очі зиркнули на нього, і у відповідь майже прошипіли:

— Я дивуюся, що це, — і вказав на Карі, — вже вміє складати слова в речення. Навіщо ти досі з ним возишся, хіба не простіше замість меценатства дурнів найняти нормального спеціаліста? Якщо є труднощі з цим, можу допомогти.

— Яким би він не був: він відданий, тому я тримаю його біля себе, — Віктор поставив допиту чашку чаю.

— Навіть не здогадувався, що ти мене справді ціниш, — почав Карі, та його перебили:

— Ти можеш продовжити розгрібати проблеми, виникнення яких своїми необдуманими вчинками допустив.

Той за тоном зрозумів: краще зникнути.

Вони залишилися знову одні в кімнаті. Поки Юлій милувався сережками, протираючи їх чистою серветкою, Віктор вирішив нагадати про мету свого візиту:

— Оскільки ти вже знаєш про початок — скажу одразу: очікую, що ти бездоганно виконаєш свою частину домовленості.

Цезар поглянув на шатена й продовжив розглядати діаманти, наче просто ігнорував сказане. Самовладання Віктора тріщало по швах, та Цезаря це лише тішило. Він, здавалося, черпав насолоду з кожної секунди, навмисно продовжуючи діяти йому на нерви. Після паузи нарешті блондин поклав усі прикраси назад у коробку й, закривши її, промовив:

— Так, виконаю, але ж ти знаєш: старі борсуки просто так не відступлять. Навіть якщо починати поглинання з двох дочірніх компаній, вони помітять нашу спробу й натиснуть з усіх боків, щоб знищити ймовірних конкурентів на самому початку, — задоволено погладив чорну оксамитову поверхню коробки, наче гладив щось живе.

— Звісно, так і буде, та їх беру на себе в мене вже є план. Тебе це не торкнеться, можеш не хвилюватися й спокійно розпочати активні дії, — шатен склав руки на грудях, дивлячись на Юлія, який поклав коробку із прикрасою в сейф.

— Невже ти за мене переживаєш — мило, — Цезар повернувся на диван і знову наповнив філіжанку чаєм, тільки ту, якою користувався Карі, попередньо викинувши в смітник. — Компанія, звісно, записана на третю довірену особу, і про нього знають лише троє. Та це не означає, що взагалі не знайдуть винуватців. Незрозуміло, коли і хто їм допоможе дізнатися про нового конкурента. Та коли докопаються до істини — навіть мій батько, хоч і є бізнес-опонентом твого батька, не відступиться. Жоден із теперішніх стариків не хоче бачити нових облич у списках найвпливовіших, а ти якраз з'явишся... — і прикусив язика, пригадавши, що для цього Вовкодава гордість — найболючіша мозоль.

— Так, ти правильно зауважив: саме тоді я тільки «з'явлюся». Хоч і працюю в цій сфері шість років, та лише після цього мене нарешті побачать, — він стиснув руки від одного лише нагадування про це. — Головне, що цей час минув не даремно. Отримав досвід і знання, які допоможуть моїй компанії не повторити помилок «Електронік». Вовк і Карі теж у ділі, тому сподіваюся більше не чути жодних неприємних коментарів на їхню адресу. Вони всі наші партнери. Зрозумів?

— Добре, добре — Вовк справді гарний партнер. Але змусити його повернутися в бізнес, ще та задача. Не менш складна, ніж відволікти всю увагу так, щоб ніхто не помітив нашу діяльність.

— Знаю, що ти переживаєш і не любиш, коли справжній зміст плану від тебе закритий. В мене є кілька ідей, які запущу одночасно, і для їхньої гарної реалізації повинно триматися все до самого кінця в секреті.

— До чого така секретність? Може, нарешті посвятиш мене у свої ідеї? — нахилився ближче й продовжив: — Хочу нагадати, що в багатьох аспектах саме завдяки мені існує наш план із підкорення бізнес-арени. Адже це я запропонував усе розпочати з самого початку. Ти навіть не вірив, що в нас щось вийде. А тепер можеш насолоджуватися плодами нашої спільної праці. — Він зробив паузу, уважно вдивляючись у бурштинові очі співрозмовника, і додав із легким докором: — Не люблю недомовленостей із твого боку.

Віктор не збирався відповідати, помітивши це, Юлій важко зітхнув:

— Добре, хай буде по-твоєму. До речі, у мене є теж деякі напрацювання. Із ними пов'язаний мій сьогоднішній подарунок для тебе. — Він підвівся, швидко підійшов до столу і взяв папку, підніс її до Віктора й сів поруч.

Той розкрив документи в його очах промайнув хижий інтерес. За весь день це були найкращі новини для шатена. Він із задоволенням переглянув усі сторінки, закрив папку й промовив:

— Оце справді ти гарно попрацював, шукаючи слабкі сторони наших конкурентів. Ти спростив мені роботу, і це окупить багато чого, — блондин підсунувся ближче, чекаючи на щось ще окрім слів. Віктор поглянув на наміри Цезаря й, криво посміхнувшись, промовив: — Єдине, чого не можу зрозуміти: як у цій геніальній голові вміщується розум разом із твоїми збоченими нахилами. — і потріпав його за волосся. І так, що від легкого руху руки розтріпалася зачіска й укладка, блондин відсунувся і почав справляти все назад.

— Можу принести ще компромат, якщо потрібно. Скажи тільки на кого. Я зібрав тут усіх тих, хто не давав тобі перепочити останній рік. Але для відволікання потрібен не просто матеріал для тиску — потрібен справжній скандал.

— Знову грався в коханців? — Віктор пригубив нову порцію чаю.

— А що, ревнуєш? — з цікавістю глянув на шатена Цезар.

Той лише підняв здивовано брови. Показуючи повне нерозуміння такого безглуздого запитання, та все ж пояснив:

— Чим доступніша здобич, тим швидше вона набридає. А ти постійно крутишся в тих колах, а це небезпечно для нашої справи.

— Я не настільки доступний. Хіба що для тебе, — Цезар посунувся, ще більше зменшивши й без того малу відстань між ними. Помітивши його дії, Віктор, поглянувши в блакитні очі блондина, монотонно промовив:

— Твої провокації на мене не діють, Юлію. Я не хочу тебе калічити лише через те, що ти вирішив скористатися моментом. Так, я розумію: спокуса піджартовувати з мене велика, бо я зараз у більш хиткому становищі, ніж зазвичай. Але хто тобі дозволяв нагліти настільки? Ми вже не в армії, де я міг ганяти тебе на плацу, поки ти не зрозумієш свої помилки. Цезарю, ти ж пам'ятаєш, завдяки чому я отримав своє прізвисько, чи нагадати? Саме твої витівки свого часу й стали причиною того, що я тепер маю кличку Вовкодав. Хоч Карі й справді здебільшого безтолковий, він чітко пам'ятає, кому завдячує своїм життям, і про борг не забуває. Тобі варто в нього повчитися. Я не з твого середовища і не такий, як ти, і те, що ми взагалі стали друзями з розряду фантастики. Тому не випробовуй моє терпіння. — Віктор говорив рівно, без жодної емоції.

Він підвівся, взяв папку й рушив до виходу.