Блоги

Ксенія Терра

23 вересня, 2026

Трішки коміксів із світу Драксарії

#дракони #комікси #космос

Герої далі встрягають в різні ситуації, та навіть не підозрюють яка небезпека на них чатує....Драксарія : Серце Безодні

Читати блог

Віккі Грант

23 вересня, 2026

♥️ ЗВОРОШЛИВИЙ ФІНАЛ «ОБІЦЯНКИ З ЧЕРВОНИМ БАНТОМ» ♥️

#зворушливий_момент #сильна_кохання #щаслливий_фінал

Дорогі читачі! Ось і настав той момент, коли історія «Обіцянка з червоним бантом» добігає свого кінця…Таїсія й Тимофій пройшли через безліч випробувань: страхи, непорозуміння, заздрість, складні моменти та боротьбу за своє кохання. Але вони вистояли. Від першої обіцянки з маленьким червоним бантом до випускного танцю, освідчення, весілля та власного дому біля моря… Їхня історія стала справжньою історією про те, що любов не залежить від статусу, грошей чи чужої думки.А найзворушливіший момент чекає у фіналі… Через роки в руках їхнього маленького сина Ярослава знову з’являється той самий ведмедик із червоним бантом. Той самий символ, з якого колись почалася їхня обіцянка.А тепер він став символом уже цілої родини. Чи змогли Таїсія та Тимофій зберегти своє кохання? Що сталося з Веронікою? Яким стало їхнє життя після весілля? І чому саме червоний бант назавжди залишився особливим для їхньої сім’ї?Запрошую вас прочитати фінальні розділи та разом із героями пережити цей особливий момент. «Обіцянка з червоним бантом» — Віккі ГрантЯкщо вам сподобалася історія — ставте , додавайте книгу до бібліотеки та пишіть свої враження в коментарях!Дякую кожному, хто був поруч із Таїсією та Тимофієм від самого початку. Бо де є справжня любов — там завжди є місце для обіцянки, яку неможливо зламати.

Читати блог

Аліс Веро

23 вересня, 2026

Загадка старого будинку

#детектив #зрада #містичні_події #приватна_детективка #розслідування

Аліс ВероЗагадка старого будинку📢 НОВИНКА 📢Ще одна історія з циклу «Липа нашепотіла»: детектив без липи.🤷🕵️Друзі, готую до публікації десяту книгу про приватних детективів Анну й Ігоря — так, ту саму «Липу нашепотіла», яку дехто з вас уже встиг полюбити за київський колорит і затишну атмосферу справ, які вирішуються за філіжанкою кави десь на Володимирській.Тільки цього разу все інакше.Анна їде на розслідування сама — у старовинний заміський особняк, де господар підозрює щось середнє між родинною драмою й потойбічним втручанням. Дзвіночки серед ночі, шепіт у порожніх коридорах, дивні звуки, яких не може пояснити жодна сигналізація. Справа настільки заплутана, що детективці ніколи навіть подумати про повернення до Києва, поки все не проясниться.А значить — Ігоря в цій історії майже не буде. Він лишається на зв'язку, підказує здалеку, коли потрібно, але цього разу Анні доведеться розплутувати клубок сама: ревниву дружину господаря, її таємничого «помічника», старі скрині з подвійним дном і будинок, який, здається, пам'ятає більше, ніж будь-хто з живих.І, звісно, без липи на Володимирській — бо цього разу немає ні часу, ні можливості на неї повернутися.Чи впорається Анна без напарника? Скоро дізнаєтесь.

Читати блог

Svitlana Anosova

23 вересня, 2026

"Клятва прадавнього лісу"тепер 18+

#18 #відьмак #мої дорогенькі! ❤️🌿 #чаклунка

Привітики, мої дорогенькі!Я таки наважилася на змінити: "Клятва прадавнього лісу" переходить у категорію 18+.А це означає, що тепер між Ярославом і Світланою буде більше пристрасті, більше дозволеності, більше моментів, у яких їм уже не доведеться зупинятися там, де раніше я ставила межу🔥 але не поспішайте радіти. Бо разом із цим у їхній історії стає ще важливішим одне питання: 🔷️Чи справжнє те, що виникає між ними?🔷️Чи Світлана покохає Ярослава тому, що сама обере його?🔷️Чи Ярославове почуття до неї справді належить йому?А може, все, що відбувається між ними, — лише наслідок Клятви, даної Прадавньому Лісу вісімнадцять років тому? 🌲Адже ми досі не знаємо всього, що зробила та Клятва, і якою насправді була її ціна…Тож тепер "Клятва прадавнього лісу" — 18+. 🔥🌿❤️Буде дуже гаряче, але чи буде це кохання справжнім — покаже лише Ліс.Завжди ваша авторка,Svitlana Anosova✨️❤️-❤️✨️

Читати блог

Віккі Грант

21 вересня, 2026

🩷Зворушлива пропозиція 🩷

#кохання #пропозиція #сильні почуття

«Обіцянка з червоним бантом» 🎀❤️У залі запала тиша.Музика стихла.Ніхто не говорив.Навіть ті, хто не одразу зрозумів, що відбувається, тепер дивилися тільки на них.Таїсія прикрила губи долонею.Її серце шалено билося.— Тимофію...Він відкрив коробочку.Всередині блиснула ніжна каблучка з каменем у формі серця.Тимофій тримав її тремтячою рукою.— Таїсіє...Його голос трохи тремтів.Але він продовжив.— Я довго думав, чи варто робити це сьогодні. Я хвилювався. Навіть більше, ніж перед найважливішим іспитом.Десь у залі хтось тихо усміхнувся.Тимофій продовжив:— Ми пройшли разом через багато всього. Були моменти, коли нам було страшно. Були люди, які хотіли нас розлучити. Були дні, коли я не знав, що буде завтра.Він подивився їй прямо в очі.— Але в усі ці моменти я знав одне.Таїсія вже не могла стримувати сліз.— Я люблю тебе.У залі пролунало кілька схвильованих зітхань.— Люблю не за твою родину, не за твоє життя, не за те, що в тебе є. Я люблю тебе за тебе саму. За твою доброту. За те, як ти віриш у мене. За те, як ти вмієш підтримати навіть тоді, коли тобі самій страшно.Тимофій усміхнувся крізь хвилювання.— Ти стала людиною, без якої я вже не уявляю свого майбутнього.Таїсія дивилася на нього крізь сльози.— Я хочу, щоб ми й далі йшли разом. Щоб разом вступили до університету. Щоб разом будували наш дім. Щоб у нас були свої мрії, свої традиції, свої ранки й вечори.Він зробив коротку паузу.— Я не обіцяю, що наше життя завжди буде легким. Але я обіцяю, що не втечу, коли стане важко.Його голос став тихішим.— Таїсіє, чи станеш ти моєю дружиною?Дівчина застигла.На мить їй здалося, що весь світ зупинився.Вона дивилася на Тимофія, який стояв перед нею на одному коліні й тримав каблучку.Вона не поспішала.Не тому, що сумнівалася.Навпаки.Вона просто хотіла запам’ятати цю мить.Його погляд.Його тремтячі пальці.Його голос.Своє серце, яке билося так сильно, що здавалося, ось-ось вистрибне з грудей.Таїсія повільно підійшла до нього.— Тимофію...Він завмер.Вона усміхнулася крізь сльози.— Так.У залі вибухнули оплески.— Так, я стану твоєю.Тимофій не одразу повірив.— Справді?Таїсія засміялася крізь сльози.— Справді.Він підвівся.Його руки все ще тремтіли, коли він обережно взяв її долоню.— Можна?Таїсія кивнула.Тимофій надягнув каблучку на її палець.Вона підійшла до нього й міцно-міцно обійняла.Він обійняв її у відповідь.А потім, не стримуючи щастя, легко підняв її й закрутив у святковому танці.Таїсія засміялася.А вже скоро фінал, дізнайтесь чим закінчиться зворушливих історії кохання між Тимрфіжм та Таїсією🩷🤗

Читати блог

Антон Очерет

20 вересня, 2026

"Я уб'ю тебе останнім" - любов на теренах гинучого світу

#зомбі #постапокаліпсис #стосунки

Почув я якось недавно пісеньку... SKLADNO - окремий проект вокалістки гурту ZWYNTAR (ті, хто любить дарк-кантрі або хоча б краєм вуха чув про цей жанр, точно знає про них). І пісні в них - специфічні. В хорошому сенсі. Хоча може і в поганому)) Кому як.Пісенька зачепила настільки, що з неї народилось оповідання. З такою самою назвою. Бо інша там просто не підходить))Зомбі-апокаліпсис. Він. Вона. Легкий флер божевілля (принаймні в неї). Націлена в обличчя одне одному зброя і фраза: "Ти не такий, як інші. Тебе я вб'ю останнім".Було написано цієї зими до Дня Закоханих (а цьогоо року, хто не пам'ятає, 14-му лютого передувала п'ятниця 13-те, що є трохи символічно).Обов'язково послухайте ▶ композицію.А потім - ознайомтесь з моєю попаяною історією та дізнайтесь, що з того усього вийшло))⚔Я уб'ю тебе останнім❤️

Читати блог

Аліс Веро

19 вересня, 2026

Новинка- невеличка новела Аліс Веро «Я з’їла свою порцію щастя»

#психологічна_драма #романтика #самотність

✨ НОВИНКА НА БУКТОНСІ ✨ Невеличка новела Аліс Веро «Я з’їла свою порцію щастя»Іноді людина може здаватися щасливою настільки, що в це навіть не хочеться сумніватися.Вона — та сама сонячна дівчина, яка заряджає інших своїм сміхом, підтримує, допомагає, надихає. Та, поруч із якою в офісі стає світліше.Але що відбувається, коли закінчується робочий день?Коли зачиняються двері квартири, зникають усмішки й залишається тільки тиша?Це історія про самотність, яку не завжди видно. Про бажання бути потрібною. Про минуле, про яке боляче говорити. Про любов, якої іноді хочеться не менше за повітря.І про щастя.Те саме щастя, якого колись було так багато…«Напевно, я, грубо кажучи, “з’їла” свою порцію цього щастя. Було смачно. Дуже!»А що, якщо свою порцію щастя справді можна з’їсти?📖 Нова історія вже чекає на вас на Буктонсі.Якщо вам близькі атмосферні, емоційні історії про людей, їхні почуття, самотність і те, що ховається за красивою усмішкою, — запрошую прочитати.❤️ «Я з’їла свою порцію щастя» — Аліс Веро

Читати блог

Аліс Веро

19 вересня, 2026

АЇД- невеличка новинка Аліс Веро ❤️

#віртуальне_кохання #котяча_магія #складні_стосунки

Друзі, у мене для вас новина! ❤️ Я щойно опублікувала відразу повний текст своєї нової книги «АЇД».Це історія про Люду, яка майже пів року листується з чоловіком, що став для неї набагато важливішим, ніж просто співрозмовник. Вони мріють про зустріч, але реальність виявляється складнішою за найпалкіші фантазії.А потім у житті Люди з’являється Аїд — великий чорний кіт, якого їй доводиться прихистити. ?І, можливо, саме він знає про людські долі набагато більше, ніж можна собі уявити…На вас чекають кохання, переживання, війна, втрати, другий шанс і трохи котячої магії. ?Буду дуже рада бачити вас серед читачів «Аіда»!Читайте, ставте зірочки, додавайте книгу в бібліотеку й обов’язково пишіть свої думки в коментарях. Мені дуже цікаво, як ви сприймете Люду, Андрія та цього загадкового чорного кота. ?‍⬛«АЇД» — історія, у якій навіть кіт може змінити людську долю.

Читати блог

Віккі Грант

18 вересня, 2026

📚✨ З Днем електронних книжок! ✨📚

#автори #привітання

Сьогодні чудовий день для всіх, хто любить читати, мріяти та відкривати нові світи — навіть тоді, коли цілий книжковий всесвіт поміщається у смартфоні чи планшеті. 🩷📱Нехай кожна електронна книжка, яку ви відкриваєте, дарує вам нові емоції, незабутніх героїв, щирі почуття та захопливі пригоди. 🌸Нехай серед сотень історій завжди знаходиться саме та, яка зігріє серце, змусить усміхнутися, затамувати подих або повірити в кохання. ❤️Бажаю вам безліч прекрасних історій, приємного читання та книжкових відкриттів!📖 Читайте. Мрійте. Закохуйтеся в історії.Бо хороша книга завжди знає дорогу до серця. 💕✨З Днем електронних книжок! 🥰📚

Читати блог

А. Hunter

18 вересня, 2026

Нова глава!

#оновлення

Оновлення «Одружені коханці»Сьогоднішня сцена — перша іскра конфлікту на робочому місці.Карі нахилився до Світлани, тримаючи її окуляри, але саме в цей момент двері ліфта відчинилися й з’явився Віктор. Його холодний погляд одразу поставив усіх на місце:«Цим займайтеся не тоді, коли за ваші години платить компанія».Карі миттєво вирівнявся, наче солдат, і відповів: «Так точно». Світлана ж розгублено метушилася, намагаючись пояснити, що все було не так, як здалося.Добавляйте книгу до своєї бібліотеки далі тільки веселіше))

Читати блог

Morwenna Moon

18 вересня, 2026

«Заповітна власність» у Топі тижня та 10 000 прочитань!

В мене сьогодні день чудових новин! Мало того, що «Заповітна власність» перетнула шалену позначку в 10 000 прочитань на BookTons, так вона ще й знову увірвалася в лідери «Топу читання тижня»! 🏆❤️‍🔥Величезне вам дякую за те, що так палко підтримуєте цю історію, за вашу активність і за те, що не боїтеся занурюватися у вир забороненого кохання та справжньої пристрасті. Хто ще не читав — запрошую приєднатися, буде дуже гаряче. А хто вже з нами — зізнавайтеся, яка сцена в книзі змусила ваше серце битися найшвидше? 👇🔥

Читати блог

Світт Лана

18 вересня, 2026

Візуалізація нових героїв

#слешкоханнятанецьлюбов

Сьогодні ви познайомитесь з новими героями у книзі Вибір Місандеї Вікторіо Блекстоун і Сандор СтормаутВсі подробиці ви дізнаєтесь в самій книзі.Додала сьогодні у глави ...Чекаю на вашу думку про мою першу дитинку))Кінець 3 глави Дякую за увагуПриємного читання Ваша Світт Лана Мур мяу

Читати блог

А. Hunter

17 вересня, 2026

Продовження рубрики «Поки редагую»

#ілюстрація #поки_редагую

Під час редагування «Одружених незнайомців» натрапила на сцену, яка мене одразу змусила усміхнутися й згадати, як усе починалося.Миттєво рум’янець залив її обличчя, вона поспіхом прикрила очі й відвернулася.А він, самовдоволений, йшов сходами, навіть не намагаючись прикритися. Її реакція його задовольнила. З кровожерливою посмішкою він пригальмував крок і нахилився просто до її вуха:«Тепер між нами майже не залишилося секретів».Це саме той момент, коли напруга між героями перетворюється на гру — небезпечну, але водночас сповнену хімії.📚 У рубриці «Поки редагую» я ділюся з вами такими уривками, щоб разом відчути атмосферу книги й заново пережити ті сцени, які колись писалися з особливим запалом.

Читати блог

Ксенія Терра

17 вересня, 2026

Комікси до книги Драксарія : Серце Безодні

#гумор #космічнаакадемія #пригоди

Сьогодні трішки експерементів - пропоную зануритися в комікси до книги Драксарія : Серце Безодні. Після трагедії навчання відновилося і студенти знову запалюють...Драксарія : Серце Безодні

Читати блог

Наталія С. Шепель

16 вересня, 2026

Три роки тиши.

#втеча #інша_планета #соціальна_фантастика

Три роки. Саме стільки Віра Коваленко мала провести на далекій Нівії — крижаному супутнику газового гіганта Астера, у системі зорі Еліар.Для неї це була не просто робота. Це був шанс на втечу.Від чоловіка, з яким роками почувалася чужою у власному домі. Від постійних докорів, контролю й життя за чужими правилами. Від самої себе — виснаженої жінки, яка майже забула, чого хоче насправді.Самотня станція Еребус-7 мала стати її новим домом. Три роки спостережень за кліматом, сніг, крига, нескінченна тиша й жодної людини поруч.Але Нівея виявляється не такою безлюдною, якою її вважали.

Читати блог

Svitlana Anosova

16 вересня, 2026

Коли мрія стає реальністю ❤️

#бажання #мрія #радість

Привітики, мої дорогенькі!🔷️🔷️🔷️🔷️🔷️🔷️🔷️Іноді, коли в тебе є мрія і ціль, ти просто пірнаєш у неї з головою. Так трапилося і зі мною. Два місяці навчання — і сьогодні омріяне посвідчення нарешті опинилося в моїх руках.Я давно хотіла навчитися керувати машиною, хотіла бути незалежною, вільною від графіка чоловіка, потягів чи навіть автобусів. Просто сісти за кермо й поїхати туди, куди мені потрібно. Тож я впевнено йшла до своєї мети: 38 годин навчання, купа нової інформації й моменти, коли було складно зрозуміти, що до чого. Але коли чогось справді хочеш — можеш набагато більше, ніж сама від себе очікуєш. І сьогодні я отримала своє посвідчення водія! ❤️А потім уперше їхала додому сама, за кермом власної машини. І ось це відчуття свободи було неймовірним. Наче ще одна маленька мрія, яку так довго тримала десь попереду, раптом стала реальністю.Тож вірте в себе, мрійте і, найголовніше, не переставайте йти до того, чого справді бажаєте.Ну а я нарешті вільна від постійних уроків водіння 😊 Тож мої фантазії та персонажі теж можуть видихнути — тепер у мене знову буде трохи більше часу на них. Можливо, навіть писатиму швидше.Принаймні доти, доки якась нова мрія знову не візьме мене в полон. Завжди з вами, ваша авторкаSvitlana Anosova✨️❤️—❤️✨️

Читати блог

Наталія С. Шепель

16 вересня, 2026

Про почуття автора до історії......

Гадаю, багато хто знайомий із тим особливим почуттям, яке виникає на самому початку написання нової історії.Спочатку є лише задум. Кілька думок, уривок сцени, образ героя чи просто запитання: «А що, як?..»Потім починають народжуватися події. Вигадуються персонажі, підбираються імена, створюється світ, у якому вони житимуть. Поступово окремі шматочки складаються в одну історію, і ти вже не просто пишеш її — ти починаєш у ній жити.А потім приходить той особливий момент, коли написана половина. Ти озираєшся назад і розумієш: я справді це зробила. І попереду ще стільки подій, стільки невідомого, стільки сторінок, які тільки чекають свого часу.Але разом із радістю поступово з'являється й інше відчуття.Ти наближаєшся до фіналу.Ось і в мене сталося саме так.Епілог дописано. Остання крапка поставлена.І начебто історія завершена. Усі події залишилися позаду, герої отримали своє завершення, а сюжет дійшов до тієї точки, до якої я його так довго вела.Але десь усередині все одно залишається дивне відчуття, ніби щось ще залишилося за межами сюжету.Ніби не про все я написала.Ніби десь там, за останньою сторінкою, життя героїв продовжується. Вони ще щось говорять, кудись ідуть, щось планують, про щось мріють. Просто читач уже цього не бачить.Мабуть, саме в цьому й полягає особливість завершення історії. Автор ставить останню крапку, але його світ не зникає в ту ж мить.Для мене ця історія особлива ще й тому, що я вперше спробувала себе в новому для мене жанрі — соціальній фантастиці.Це був цікавий досвід, трохи незвичний і водночас дуже захопливий. Хотілося не просто розповісти фантастичну історію, а поговорити про самотність, свободу, людські почуття, страх змін і про те, як іноді далеко від дому людина вперше знаходить саму себе.Тепер залишається відпустити цю історію.І дуже сподіваюся, що вона знайде свого читача.Можливо, когось зацікавить її загадка.Можливо, хтось упізнає в героях частинку себе.А можливо, комусь просто захочеться ненадовго опинитися в тому світі, який я створювала сторінка за сторінкою.А я тим часом залишу останню крапку.Хоча, якщо чесно, мені все ще трохи складно повірити, що ця історія справді завершена.

Читати блог

А. Hunter

16 вересня, 2026

рубрику «Поки редагую»

Ось поки редагувала «Одружених незнайомців», натрапила на дуже виразну сцену й захотілося поділитися з вами.Напівоголений Віктор, весь спітнілий, віджимався догори ногами, не помічаючи, що за ним спостерігає Леона. Краплі поту вкривали підлогу, а він уперто намагався зробити ще один повтор. Та зрештою здався й став на ноги.Саме тоді пролунало її голосне зауваження:«А може, це через те, що є рани, які потребують відпочинку й відновлення, а не раннього пробудження та фізичного перевантаження?»Як цю сцену бачить ШІ Як цю сцену бачу я А що вам більше сподобалося?

Читати блог

Ксенія Терра

16 вересня, 2026

Запрошую у світ, де смерть - ще не кінець

#розслідування #смерть #трилер

Щомісяця в місті помирає один чоловік.Двадцять жертв. Жодного зв’язку. Жодних помилок.Але двадцять перший прокидається просто на столі патологоанатома — за кілька секунд до першого розрізу.Тепер він офіційно мертвий.Хтось дуже хоче, щоб так і залишилося.А за серією смертей ховається дещо значно страшніше, ніж звичайний маніяк.Запрошую читати мою нову книгу «Не всі мертві мовчать».Медичний трилер, таємниці, змови, небезпечне розслідування і мертві, які іноді знають забагато.Усі двадцять мовчали. Двадцять перший — ні.

Читати блог

А. Hunter

15 вересня, 2026

Сьогодні в оновленні «Одружені коханці»

Віктор щойно зайшов: високий, із мокрим волоссям, у дорогому пальті, з холодним саркастичним поглядом. Його бурштинові очі блимають у напівтемряві, а на мармуровій підлозі залишаються мокрі сліди. Леона стоїть у вітальні, розгублена, з вогняно‑бордовим волоссям і зеленими очима, ніби застигла між питанням і відповіддю.Тепле світло ламп контрастує з холодними краплями дощу за склом, створюючи атмосферу напруги....— Те саме, що й зазвичай: купа паперів, старих нудних дідів і все те, що тобі ніколи не було цікаво. — підняв він брову, дивлячись на Леону. Йому здалося дивним чути від неї класичні питання, які зазвичай ставлять справжні дружини, коли їхні чоловіки повертаються додому. Та й настрій у нього був максимально паскудний зараз, тому стримуватися у висловлюваннях він не міг і не хотів.На його слова Леона тільки закліпала густими віями. Тоді як Віктор, спокійно повісивши пальто, пішов до своєї кімнати, залишаючи мокрі сліди на підлозі після себе. Перед тим як шатен зник за дверима кімнати вона окликнула його:— Я що, щось не те спитала, що ти так різко відповів? ...

Читати блог

Меню

Сповіщення

Повідомлення

Чати

Жодних нових повідомлень

Блоги