Раді Вас бачити!

**Глава 4**

Анна крокувала Ярославовим Валом, черевики її хрустіли по опалому листю, а вітер з Дніпра доносив запах мокрої землі й далекий передзвін дзвонів Софії Київської. Поруч ступав Ігор, стискаючи в руках папку з кресленнями, які вони позичили в Андрія Івановича. Старовинні плани особняка Гриценка, пожовклі й пахнучі пилом, обіцяли відповіді. Анна зупинилася біля дому Галини Михайлівни Бондар, сусіднього з особняком Гриценка. Фасад його, оновлений сином під час реставрації, дивився на неї, мов вартовий старих таємниць. Вона згадала слова Андрія Івановича: «Сховок не в домі Бондарів, а в Гриценка, під старими сходами». Це звучало надто схоже на її книгу, де Софія теж шукала правду в підвалі.

— Ну що, Анко-кулеметнице, полеземо в підвали за скарбами? — Ігор підморгнув, але голос його був серйознішим, ніж зазвичай. — Я подзвонив: історикиня Олена погодилася зустрітися. Вона зараз у кав'ярні на Прорізній, п'є лате й клянеться, що нічого не знає про коштовності. Але її інтерес до дружби Гриценка й Бондарів здається мені... підозрілим.

Анна кивнула, погляд її ковзнув по вікнах особняка. Вона намагалася уявити, як два століття тому Федір Гриценко крокував цими ж вулицями, ховаючи викрадені коштовності й таємницю вбивства слуги Івана. Зникнення Максима, останнього, хто бачив щоденник, дедалі менше здавалося випадковістю.

— Спершу Олена, — сказала вона, поправляючи шарф. — Якщо вона фотографувала щоденник, то могла помітити щось, що пов'язує Гриценка з Максимом. А потім... я хочу подивитися на цей підвал. Якщо сховок існує, він може пояснити, чому Максим зник.

Ігор хмикнув, відкриваючи папку з кресленнями.

— Тільки не кажи, що сподіваєшся знайти там скриню з золотом. Хоча, все може бути. Одна моя знайома, яка певний час жила на Ярославовому Валу, ще до його капітального ремонту, розповідала, як одного разу величезний щур повільно перейшов їй дорогу в парадному. Але гаразд, якщо знайдемо скриню з золотом, я погоджуся ділити порівну. — Він посміхнувся, але миттю додав: — Архівістка Світлана надіслала список сторінок, які фотографував Максим. Там щось про коханку Гриценка та їхню доньку. Можливо, він її нащадок?

Анна завмерла, пальці її стиснули ремінець сумки. Донька Гриценка? Це був новий шматочок пазла.

Анна майже несвідомо дістала книгу з сумки, пальці її пробігли по потертій обкладинці. Вранці, сидячи вдома, на Десятинній, вона читала новий розділ, де Софія і Тарас шукали правду в підвалі, ризикуючи всім заради одне одного. Паралелі з власним розслідуванням змушували серце битися швидше. Вона відкрила сторінку, закладену листком, і рядки переносили її до Київа XIX століття.

***

***

Дощ лив не перестаючи, і бруківка перед особняком Войтовичів сяяла під світлом газових ліхтарів, відкидаючи тіні, схожі на привидів. Софія і Тарас стояли під липою Петра Могили, ховаючись від зливи під її широкими гілками. У руках Софії був ще один клаптик паперу, знайдений у бібліотеці, — рахунок за партію вина, але з позначкою на полях: «Під сходами, у третьому камені». Це був натяк на сховок, пов'язаний зі зникненням спадкоємиці Войтовичів. Софія підняла очі на Тараса, чиє обличчя, освітлене тьмяним світлом, було таким рідним, що серце її стиснулося.

— Стає все небезпечніше, Софіє, — сказав він тихо, пальці його торкнулися її руки, холодної від дощу. — Якщо Аріна жива, як сказано в листах, хтось у цьому домі зробить усе, щоб правда не спливла. І, чесно кажучи, якось дивно все з цими листами й записками — хто їх пише і навіщо... Хіба не хочуть і тебе кудись заманити?..

Софія кивнула, але погляд її був рішучим. Вона відчувала, як тепло його руки проганяє вологу, і на мить дозволила собі забути про заборону своєї родини, про чутки, що їхні зустрічі з Тарасом — ганьба. «Я не можу зупинитися, Тарасе. Якщо вона жива, ми повинні її знайти». Він усміхнувся, очі його блищали під мокрим чубом. «Тоді ми зробимо це разом». Він нахилився ближче, і подих його торкнувся її щоки, обіцяючи щось більше, ніж спільне розслідування. Липа над ними шелестіла, ніби благословляючи їхній союз, а дощ змивав межі між обов'язком і почуттям.