Раді Вас бачити!

Розділ 5. Слід на папері

Туман над Подолом згуснув до вечора, перетворюючи Контрактову площу на розмиту акварель: ліхтарі відкидали м’які плями світла, а силуети перехожих здавалися привидами, що ковзали в імлі.

Анна та Ігор сиділи в машині Ігоря — старому «Форді» з потертою оббивкою, що пахла шкірою та кавою з паперового стаканчика, який Анна тримала в руках. Вона вмостилася на пасажирському сидінні, витягнувши довгі ноги в темних штанах, а світлі пасма, що вибилися з недбалого вузла, ледь торкалися коміра вовняного пальта.

Її зосереджене обличчя, освітлене екраном телефону, виказувало стримане роздратування — губи мимоволі кривилися.

— Довженко, якщо ти знову почнеш сварити розчинну каву, я висаджу тебе просто тут, — пробурмотів Ігор, барабанячи пальцями по керму. Його сиве волосся, прилизане після ранкового душу, вже почало настовбурчуватися від вологого повітря. Він дивився на дорогу, але погляд то й діло ковзав до Анни, ловлячи її реакції.

— Я мовчу. Хоча, чесно, Ігоре, твоя кава пахне так, ніби ти заварюєш її в шкарпетці, — відповіла вона, ковтнувши напій і скривившись, але в очах її зрадницьки сміялися іскорки.

Ігор хмикнув, але одразу став серйознішим, коли телефон завібрував на панелі приладів. Він узяв слухавку, кинувши погляд на екран.

— Сергію, — сказав він, увімкнувши гучний зв’язок. — Ну що там у вас? Знайшли щось, крім відбитків пальців на всій цій антикварній мотлоху?

Хрипкий, прокурений і недоспаний голос Сергія заповнив салон, перекриваючи шум дощу за вікном.

— Привіт, старий. І тобі, Анно, — додав він із легкою насмішкою. — Знайшли дещо в крамниці Савицького. Потайний сейф за однією з полиць. Усередині — документи, схоже, контракт між Савицьким і його партнером, Кравцем. Там щось про розподіл прибутку від продажу артефактів. І, судячи із записів, вони добряче посварилися за кілька тижнів до вбивства.

Анна та Ігор перезирнулися. Її брови ледь піднялися, а його пальці перестали барабанити по керму.

Анна пригадала, як Кравець побіжно згадав під час першого допиту, що «завжди довіряв Олегу».

— Сергію, — сказав Ігор, — там ще щось є? Підписи, дати, може, погрози?

— Поки тільки це, — відповів Сергій. — Але контракт виглядає так, ніби Савицький хотів вийти з справи. Ми все перевіримо, але ви ж знаєте, рук не вистачає. Якщо хочете, можу скинути копію документів. Але, Ігоре, не лізьте надто глибоко, а то начальство знову бурчатиме.

— Коли це я ліз надто глибоко? Анечка підтвердить, — усміхнувся Ігор, але Анна помітила, як його погляд став гострим, слідчим — таким, що вже відчуває здобич.

Коли розмова завершилася, Анна відставила каву й подивилася у вікно, де вогні площі мерехтіли крізь дощову пелену.

Її думки знову й знову поверталися до Кравця. Якщо Савицький справді збирався розірвати партнерство, це могло коштувати йому життя. Але тоді навіщо весь цей спектакль із кинджалом і гербом?

Усередині знову ворухнулося знайоме відчуття — суміш азарту й тривоги, яке завжди супроводжувало їхні з Ігорем справи.

Вона глянула на нього, і на мить їхні погляди зустрілися.

Його обличчя, зазвичай сховане за іронією, було відкритим, майже вразливим, і Анна раптом подумала, що цей старий «Форд» із запахом кави та потертих сидінь — їхній спільний прихисток, місце, де вони можуть бути просто собою.

— Що думаєш, Довженко? — порушив мовчання Ігор. — Кравець виглядає дедалі підозріліше. Треба з ним поговорити. Але щось мені підказує, що він не викладе все на тарілочці.

Анна кивнула, мимоволі перебираючи край шарфа.

— Кравець — акула, — тихо сказала вона. — Якщо він і причетний, то точно замів сліди. І, Ігоре, — вона повернулася до нього, — не називай мене Анечкою при Сергієві. Він і так думає, що ми тут мелодраму розігруємо.

Ігор розсміявся, але в цьому сміху було щось тепле, майже ніжне.

— Гаразд, Довженко. Але якщо знайдемо вбивцю, я все одно зроблю тобі бутерброди. Як і обіцяв — з ковбасою.

Анна похитала головою, але її усмішка видала, що вона не заперечує.

Машина рушила, і вогні Контрактової площі розчинилися в тумані, залишаючи по собі лише тіні — і запитання, що ставали дедалі темнішими.