Раді Вас бачити!

За вікном прокидається світанок, але холодна тінь директора Радрера ніби поглинає світло. Чоловік заходить до кімнати з суворістю, яку я завжди бачу в ньому. Обличчя напружене, а в очах блищить лід.

— Я чув, що у тебе проявилася драконяча луска… — його голос звучить як вирок.

Я відводжу погляд. Поки що не знаю, як на це реагувати. Надто незвично.

— Так. Це правда.

— Рідкісна мутація, — каже Радрер, уважно дивлячись на мене. — Це підтверджує, що ти напівкровка. Можливо, покоління тому… У твоїй родині був вершник.

— Можливо. Але я нічого про нього чи неї не чула.

Директор хмикає, трохи примружуючи очі.

— Але я прийшов сюди не заради цього, — каже він.

Я підводжу брову. Не заради цього? Тоді чому?

Він повертається до дверей.

— Заходь, — коротко промовляє Радрер в той бік.

До кімнати заходить Руї. Його вогняне волосся горить у променях сонця, а самовпевнена посмішка змушує мене ще більше нервувати.

— Фрея, — Радрер переплітає пальці на столі. — Я прийняв рішення призначити наставника для твого навчання з Безіменним. І цим наставником буде Руї.

У мене перехоплює подих. Руї?!

— Він? Але…

— Ти приручила найбільш дикого дракона академії, — перебиває мене директор. — А Руї — один із найвидатніших студентів. Ти знаєш, що у нього немає власного дракона?

Мій погляд повний нерозуміння. Що за абсурд?!

— Як таке можливо?! Якщо в нього немає дракона, як він може мене чогось навчити?

Руї лише усміхається. Юнацька впевненість дратує.

— Це його унікальність, — пояснює Радрер. — Він може розуміти будь-якого дракона в академії, але не здатен створити глибокий зв’язок із власним. Це робить його винятковим.

Його голос пом’якшується.

— Руї — рідкість. Як і ти, Фрея. І як Морґана.

— Він теж напівкровка? — слова вириваються раніше, ніж я встигаю подумати.

— Ні, Руї чистокровний вершник. Але його дар — щось зовсім інше. Його здатність відчувати і розуміти драконів не має рівних. Тому, Фрея, він ідеально підходить, щоб стати твоїм наставником. До речі, саме його Безіменний підпускав до себе раніше. Але все одно не дозволив осідлати. Тоді я вирішив, що Безіменний — абсолютно дефективний звір. Але я помилявся… — задумливо завершує Радрер.

Я замовкаю, переварюючи слова директора. Всередині ще бушує протест, але аргументи чоловіка звучать переконливо, і я не можу з цим сперечатися.

— Тим більше, Руї сам викликався допомогти. Він покаже тобі, що робити.

Руї, здається, насолоджується моїм збентеженням. Його мовчазна усмішка ні на секунду не зникає.

— Я постараюся не розчарувати нашу нову зірку, — каже він із ноткою іронії.

Я кривлюся від його слів, але мовчу. Радрер явно не збирається змінювати своє рішення. І він цілком розумно пояснив мені, чому.

То ось, хто ти такий, Руї? Ще один унікальний дар цієї академії? Тому ти такий дивний? — лунають думки в моїй голові.

Я задумливо дивлюся на юнака. Він мовчки витримує мій погляд.

Зрештою, мені справді потрібна допомога з Безіменним. Хоч я й приручила його, але зовсім не знаю, як дресирувати драконів.

— Як ти себе почуваєш, Фрея? — запитує директор.

— Уже значно краще. Лихоманка минула, — відповідаю, намагаючись виглядати впевнено. І це правда. Жар відступив, але хвилювання залишилося.

— Раз так... Сьогодні відбудеться ваше перше тренування з Безіменним.

Моє серце завмирає. Ого! Уже сьогодні? Невже це справді відбувається зі мною?

Радрер уже збирається покинути приміщення, але раптом зупиняється і обертається до мене. Вираз його обличчя стає серйознішим, навіть важким.

— І ще дещо, Фрея. Я розумію, все, що відбувається з тобою зараз — це щось дивовижне і не до кінця зрозуміле... Але давай ти поки що не будеш обговорювати це з директором Флаймаром? Це питання потребує часу і більш делікатного підходу... Просто не поспішай із цим, гаразд?

Його слова звучать водночас як наказ і прохання. Я розумію, що за цим ховається щось більше, ніж він каже вголос. Певно, навіть директор не знає, як усе це трактувати. Я зніяковіло киваю, відчуваючи, як мої пальці стискаються в кулаки від напруження. Не знаю, що зараз на це відповісти. Останнім часом усе виходить з-під контролю, і це лякає мене більше, ніж я готова визнати. Щось змінюється в мені, в моєму світі... І це вже не зупинити.