Спочатку:
На сторінку книги
А от Ден часу не тратив. Він як почув, що Артура включили до програми, сам пішов і попросився аби взяли і його. Мовляв, він також би дуже хотів. І йому не відмовили. Ще би. Тато крутий бізнесмен, мама – вчителька. То як такого перспективного студента можна оминути.
Але не бажання виступити гнало Дена на сцену. Він просто хотів насолити Артурові. Для нього Артур був завжди як скалка в очі. Бо ним часто попрікали Дениса за його лінь і розхлябаність. От він і вирішив, що буде робити все, що і його «ворог» аби доказати, що він може. І може більше.
Тож, доки всі насолоджувалися останніми теплими днями осені, Ден горів на репетиціях. Він бачив як Артур старався і сам ліз зі шкіри геть аби лише не відстати. Тому, коли був виступ він так сильно старався, що аж перестарався і мало не запоров. Благо, що його врятувало диво. Ну як диво, той же Артур, котрий сидів в першому ряду тримав відкритим текст так, щоб Ден міг бачити і спокійно читати.
– Артурчику, синку, добре що ти вчасно зметикував! – дякувала йому керівниця Наталія Адамівна. – Боже, я вже думала, що буде щось страшне! Бідний Денис так розхвилювався, що аж почав забуватися. Та не можна так! – повернулася вона до Дена. – Ти маєш тримати себе в руках! А якби там був не Артур?! І ти був би повністю провалив свій виступ.
Вона не відчитувала. Не докоряла. Ні. Гірше. Вона вказувала на такі суттєві помилки а разом з тим, ще вище підносила того, кого він, Денис, мав заткнути за пояс.
Артур лише усміхнувся. Він подав руку Денисові а пані Наталії подякував за науку, котру вона надала не лише Денові але й йому самому.
– З кожним може таке статися. – сказав хлопець. – Головне, що все добре закінчилося.
І він був правий. А хіба ні? Все пройшло нормально. Урок отримали. Що ще хотіти? Хлопці пішли кожен до свого дому.
Артур поспішав додому чим скоріше, бо треба допомагати дідові і бабі по господарству. Крім того він ще й багато пропустив, поки гасав по репетиціях. Тому вечорами треба буде помалу надолужувати.
А от Ден повертався додому розбитий. Він був злим і на Артура і Наталію Адамівну і на всю ту катавасію, в котрій вони варилися цілих півтори години. А головне – на самого себе. Але найгірше це те, що він зненавидів сам себе.
