Спочатку:
На сторінку книги
Метилена лише в дома побачила, що загубила свій новий телефон. Це була маленька катастрофа, бо вона ж звила до цього невід’ємного атрибуту. А що тепер? Тато купить новий. Це не така вже й проблема. Але там всі паролі. Тож, якщо хтось знайде – то отримає доступ до всього, включно до конфіденційної інформації.
Дівчина було розстроїлася. Але в цей момент до Олени хтось зателефонував. Це дзвонив Артур і повідомляв, що після того як всі поїхали, вони з бабусею знайшли в кімнаті на столику телефон. Звісно, він там нікуди не дінеться. І за те, що ним там хтось буде користуватися без дозволу, боятися не варто. Однак, телефон – річ потрібна.
– От і знайшовся твій мобільний. – усміхнулася Олена. – Артур сказав, що у них.
Це тішило.
– Нині пізно. Вже їхати ще раз спеціально. Завтра нам обом рано вставати. А ти завтра вже підеш і забереш. – сказала Олена. – Артур не зможе тобі принести, бо сказав, що завтра у нього вільний день – уроків чогось не має.
Шкода. Таки доведеться самій йти.
– Ну то ти підеш завтра? – запитала Олена дівчину.
– Піду. – відказала та.
– От і добре.
І як це вона так могла так поставити і забути. От роззява. Втім, все не вже й погано. З Артуром цікаво спілкуватися. Він не такий як всі. Він багато знає і тому з ним є про що поговорити.
Ах, якби раніше хтось сказав, що вона буде зведеною сестрою Артура, Меті би просто висміяла його. Вона не бачила в хлопцеві нічого, що могло б бодай трохи коштувати її уваги. Тоді – так, зараз – ні. Зараз вона дивилася інакше. І шкодувала, що минулого року відмовилася, коли її кликали брати у шкільному заході бути ведучою разом з Артуром.
Меті чула, що говорили дівчата про Артура. Тоді їй здавалося, що вони праві і він справді виглядав в її очах як якийсь блазень, ізгой, чудак. Але після того як вона побачила його іншу сторону, ту якої не бачить ніхто – вона зрозуміла, що мати такого родича (бо саме так вона сприймала Артура) безцінна річ.
Вона зрозуміла, чому про нього так поза очі говорять. Бо зляться. Він не реагує ні на що. Його нема в чому обвинуватити. Він еталон. Пліт, недоступний для них. І це злить.
