Спочатку:
На сторінку книги
Ідилію молодих людей порушив дзвінок Денисового батька. Той телефонував з деякими неприємними звісткам. За його словами, місцеві правоохоронці просто під час концерту схопили кількох закладників і зараз прочісують все місто а також всі ближні райони на предмет закладки. Під підозрою всі молоді люди. Тож він як добрий батько хоче забрати свого сина (ну і його подругу звісно) подалі від небажаної зустрічі з «тими неприємними типами».
– Сам знаєш, що вони можуть щось підкласти і сказати, що знайшли. – говорив в трубку тато. – Ходіть обоє і я вас довезу додому.
Ден хлопець не дурний. Раз тато дзвонить – значить десь запахло смаленим. Тож він швидко змотав вудки в руки і разом з Анжелою за кілька хвилин уже були біля чорного авто. А ще за кілька хвилин були біля брами Анжелиного дому.
– Ну що ж, трохи погуляли і спати пора. – сказав тато. – Побажай своїй дівчині на добраніч і поїхали.
Анжела швидко зрозуміла суть сказаного і не чекаючи ні на які слова від Дена, грюкнула дверцятами і зникла за хвірткою. Хлопець навіть не встиг опам’ятатися як вони вже під’їжджали до свого дому.
Лише коли він вклався спати то зрозумів усю суть батькового фокусу і чому Анжела так розлютилася. Від цього йому було і смішно і боляче. Він не знав що робити: плакати чи сміятися. Тому просто закрив очі і заснув.
А в той час Андрій Вікторович разом з дружиною пили на кухні чай і мирно бесідували між собою, посміюючись над тим як вони все гарно придумали.
– І вовк ситий і вівці цілі. – сказав чоловік.
– Не знаю, не знаю. – усміхалася та. – Наш вовчик пішов спати. А чужі вівці нас не хвилюють. Головне аби вони не з’їли нашого бідного вовчика.
– І треба ж таке було придумати. – продовжував Андрій Вікторович. – Ну що за молодь тепер пішла.
– Не сміши мене. Хіба твого брата не таким чином одружили на собі? – відповіла дружина. – А йому вже було двадцять два. А ти ще дивуєшся.
Так, дивуватися нема чому. Здивування зайві.
– Думаю, наш Денис буде довго злитися на мене, коли зрозуміє суть розіграшу.
– Ні. Головне інше. І взагалі, йому треба нагадати про навчання. Ну а ти в черговий раз потрясеш йому перед носом ключами від свого авто. Він же так хоче водити машину. От хай і попрацює в тому напрямку.
Вони ще довго сиділи на кухні і розмовляли собі тихо в пів голосу. А десь далеко, годинник на будинку міської адміністрації пробивав рівно дванадцяту годину. Час сповнення мрій.
