Спочатку:
На сторінку книги
Але ані завтра ані після завтра вони не поїхали. В п’ятницю вони обоє прийшли пізно з роботи а в суботу Лева з самого ранку викликали на роботу бо була тяжка пацієнтка. Він повернувся пізно геть втомлений. І тільки в неділю випала довгоочікувана нагода.
Ранко видався сонячним. Погода обіцяла бути весь день погожа. Це тішило. Бо в погану погоду з дому не дуже хочеться кудись виходити. В повітрі вже ледь-ледь відчувався запах весни. І хоча довкола ще дерева були повністю голі, та все одно вже пахло теплом. Дорога була суха. Дув легенький вітер.
Дарина Едуардівна якраз готувала обід. Вона вже знала, що будуть гості. Олена наперед подзвонила і попередила, що вони приїдуть. За ці кілька тижнів вона таки змінилася, постаріла. Смерть чоловіка, з котрим вони рука об руку йшли довге і важке життя, вдарила і по ній. Але вона все одно ще намагалася триматися.
– А де Артур? – запитала Олена.
– Та він щойно пішов. От допоміг мені тут з обідом і вийшов. Якраз перед вами. Ми одну вчора корову продали. Десь наступного тижня Тадей, мій брат, коні забере. От Артурчик і бігає ще поки є.
Так, прийшли зміни. І їх треба прийняти, хочеш ти того чи ні. Артур ще молодий. Він ще не може так швидко змиритися з тим, що все що було до цього часу більше не буде.
Дарина всіх запросила за стіл. Там вже все було готове. Відчувалася рука Артура. Дід його навчив стіл сервірувати для гостей. Трохим Артурович знав багато всього як зробити і в хаті і коло хати.
– Артур зараз має прийти. – сказала пані Дарина.
І справді, тієї ж самої миті двері відчинилися і за якусь мить в кімнаті появився Артур. він привітався і сів за стіл між з Метиленою і Дариною Едуардівною.
Олена глянула на сина. Вона хоче, вона має, з ним якось поговорити. Але зараз, коли вона дивилася на нього, то виникало питання – а про що? Про що вона буде з ним говорити?
Олена знала лише те, що їй розповідала тепер Меті (так ніжно звав свою дочку Лев). Дівчина охоче ділилася з нею інформацією. Але вона всього не могла знати. Лише так, поверхово. Це ж від неї Олена дізнавалася те, про що Артур увесь час мовчав, відкривала в своєму синові що раз щось нове і розуміла, що вона його ніколи не знала.
