Спочатку:
На сторінку книги
Олена прокинулася посеред ночі. Жінці снився якийсь страшний сон. Так, що на чолі був виступив холодний піт. Вона ще й зараз трусилася вся. Щось погане снилося про Артура. Що саме, вона повністю забула. Але лише запам’ятала одну річ – слова Трохима Артуровича, котрий не зрозуміло звідки там взявся. Чоловік погрожував. «Не дам нікому кривдити свого внука! – грозив свекор. – Як вже вкрай не зможе бути там, з вами – то піде за мною. Тут йому буде ліпше!»
Страшні слова, коли вони виходять з уст небіжчика. Вона добре знала, як він любив свого єдиного внука. А вона? А коли вона востаннє нормально говорила з ним, своїм сином? Давно! Навіть про офіційну смерть батька йому розповідав дід з бабою. Вона тим часом тихцем собі Лева знайшла. Не ладно то.
Артур як і його дід, мовчазний. Він не скаже, що його болить. Аж поки вже не дотисне до кінця. Не скаже, що йому щось не так. Він буде мовчати. В нього свої думки. Котрі вона, хоч і мама, ніколи не могла знати. Він завжди був загадковим хлопчиком. Зверху одне – в середині інше. Повна протилежність Олега, свого тата. Той був відкритим. Ніколи не скривав свій біль, образу. Він говорив все як є. Мабуть тому вони так швидко знайшли спільну мову. Бо вже після першої дискотеки, вони почали зустрічатися. А ще через рік одружилися.
Артур не такий. Він так ніколи не поступить. Олена знала це. Він змовчить але не видасть себе, своїх справжніх почуттів. Він вже давно навчився ховати все за маскою. Навіть вона не могла зрозуміти, коли Артур сидів з ними за столом, що він може думати. Тільки й того, що навчання і робота коло діда.
З іншого боку це не так вже й погано. А що, ходив би як інші. І що би то йому дало? Навчився би лише всяких поганих речей. А так росте розумним, добрим, чесним, працьовитим. Трохи замкнутим. Але то нічого. З часом і це перейде. А там знайде собі нормальну дівчину. А вона як мама вже за цим прослідкує. Бо таких як він часто беруть в обороти досвідчені дівки. І вона це вже досить наслухалася від подруг, котрі мають трохи старших синів.
Як би там не було але вона мама і буде переживати за свого сина. А нинішній сон це просто крик підсвідомості, що вона так багато часу упустила. Нічого, все ще попереду. Вона встигне надолужити.
Завтра вона поїдуть з Левом і Метиленою до них. І в них буде спокійна, дружня, душевна бесіда. завтра. Це буде завтра.
