Спочатку:
На сторінку книги
А тим часом Артур, коли Лев,Олена і Метилена поїхали взявся далі за роботу. Назавтра треба випустити трохи коней. Хай побігають собі при гарній погоді, погуляють. А він тим часом вичистить стайню.
Жеребці вже роботи хочуть. Але цього року вони її будуть мати вже в руках дядька Степана. Він за кілька днів забере. Просто ще свого старого коня не продав. Тож не має куди їх загнати.
Денис напросився прийти в гості разом з Богданом. Вони йому зараз якраз потрібні. Артур не був дуже радий такому. Але не відказав. Та вже, хай прийдуть. Пів години він має, бо більше вони сидіти не будуть.
Хлопець сів за комп’ютер. На нині у нього ще є одна справа. Марі обіцяла у вечері написати. А можливо навіть поговорити онлайн. Справа в тому, що вона зараз на зйомках. Тому часу як такого не має. Але для нього зможе знайти кілька «нещасних хвилин». Тож Артур всівся і став чекати. Але ніхто не в’явився. Видно забула про нього і свою обіцянку.
Артур чекав довго. Врешті, він вимкнув комп’ютер і вклався спати. Вона навіть не написала. Що ж тут дивного? Хто він їй аби тратити на нього свій час? Ніхто. І ніколи ніким не буде. Не того він польоту. Вона актриса, яка подає великі надії. А він – простий хлопчина, наполовину сирота, звичайний робочий хлопець.
І так йому стало гірко за все. Так, наче весь світ від нього відрікся. Давно він вже такого не відчував. Наче вже все давно пройшло. Але чомусь саме зараз оте відчуття непотрібності знову прорвалося і захопило його думки.
Артур лежав і вдивлявся в темноту. Навколо була тиша. І лише місячне світло проривалося крізь штори і падало на підлогу. Було чути як десь далеко гавкали собаки. Приближається весна – коти починають гуляти. От собаки на них і гавкають. Особливо ті, котрі прив’язані. Зляться, що не можуть так само вільно собі бігати куди їм хочеться. Так само і люди не раз,зляться що у когось не так як у всіх. Або що хтось думає інакше аніж вони. Зляться. І гавкають.
Артур полові засинав. Він ще чув віддалено і гавкання собак і як кіт Барон стрибнув на ліжко зі свого місця але сон вже поглинав його повністю.
