Спочатку:
На сторінку книги
Імператор. Слово, яке наділяє свого носія величезною владою. Майже нічим не обмеженою. Слово, яке означає вершину влади і могутності в цьому світі. Сила, яка дозволяє вершити правосуддя і розпоряджатися долями інших.
Але чи так це? Чи настілки могутні імператори? Може колись давно, за часів перших цезарів, коли крила орла лише починали розпростиратися над землями, так і було. Але не тепер. Все уже давно відійшло у минуле. І лише спогади і дешевий пафос зашилися від колишньої величі і могутності.
Правителі вже давно стали заложниками власних корон. Вони наче раби покоряються невідомому фатуму і моляться християнському богові разом із усіма, хоча ще скривають це. Вони вже давно перестали бути божественними і повновладними. І лише дзенькіт золота на їхніх діадемах слабко нагадує минуле. Те минуле, котре давно потонуло у віках, припало пилом у списаних сувоях і покоїться лише в пам’яті деяких, котрі звикли себе обманювати різними домислами - як найкращий час людства, золотий вік.
Нема давно імперії. Нема давно ані сили ані влади ані божественності. Є інша, сувора реальність. І вона зовсім не радує. Але вона є. І від цього нікуди подітися. Тепер сила в іншому. І той, хто це розуміє, може її використати. А хто ні – той програв.
