Спочатку:
На сторінку книги
І знову надходила осінь. І знову холодний вітер гнав по небі темні, водяні хмари. Знову приходила холодна пора зими, котра кожного року забирала чиєсь життя. І цього року забере теж. Але чиє? Її, Індаро, її чоловіка, батька, маму, когось з хати? Чи не дай боже її дитину? Ні, лише б не це! Вона на все буде готова аби лише відвернути чорну суху кістляву руку від цього малого паростка життя!
Втім, нічого від неї ніхто не вимагав. Всі були живі-здорові. Ніде не було чути ні про які хвороби. Всюди було спокійно. І хай би так було завжди. Тай Рауль помалу ставав більш уважніший до неї. Іноді скаже якесь слово. Деколи навіть погляне, чого раніше ніколи не було. Наче б і почав приглядатися. А може то лише так здалося.
Тай на Алесандро (так назвала сина) став дивитися з меншою відразою. Навіть один раз подарунок приніс з собою увечері, дитячого іграшкового коника гарно виструганого з дерева. Це малому сподобалося найбільше. Відразу було видно, що така іграшка йому люба. Що не кажи, а кров то є кров. І в кожного вже з народження є відбиток до чогось свого. Таки син свого батька.
Якось у вечері Рауль зайшов до кімнати блідий як смерть. Він мовчки сів на крісло, що стояло біля вікна і так сидів, ніби в тумані, аж поки Індаро не вивела його з такого стану своїм питанням.
– Що сталося? Ти прийшов ледь живий! Тепер сидиш і мовчиш. Що з тобою?
– Мама дуже хвора. Певне до кінця тижня не дотягне. – хрипів чоловік. – І нічим їй не допомогти. Так сказав доктор.
Індаро підійшла ближче, обняла його за шию і притисла до себе. В цій хвилині їй здалося, що вона пригортає до себе не його, не Рауля, а Костянтина. Але це лише здалося на мить. Потім ця ілюзія минула. Все вернулося назад в стіни їхньої кімнати. А біля неї був Рауль, заплаканий як дитина.
Вона поглянула на нього і їй стало жаль свого чоловіка. Якою би не була людина але втрата близьких, рідних, це важкий удар. І кожен, хто бодай трохи має серце, відчуває цей непоправний біль. І навіть найзапекліші і закостеніліші вбивці плачуть за тими, хто для них був дорогим. В кожному людському серці десь є крупина божественної любові і добра.
