Раді Вас бачити!

Десь за два тижні після тієї розмови Індаро народила дитину. Здорового хлопчика. В його маленьких рисах вона чітко впізнала так знайомі їй колись риси. Риси того, кого вона вже більше ніколи не буде бачити і кого вона вже встигла забути. Лише тепер, з народженням дитини, вона подумала про це.

Гарненький милий малюк тихо спав собі в колисці. Він навіть уяви не мав, що народжуючись тут в домі торговця, він бастард королівської крові. А втім, це для нього зараз не мало значення. Зараз йому було більш важливе вчасне годування і тепло.

Рауль так само індиферентно віднісся до дитини як і до свого шлюбу. Він лише поглянув на малюка один раз і більше до колиски не підходив. Воно і зрозуміло. Це не його дитина. Це чуже.

Індаро швидко оправилася після пологів і взялася за хатні справи. А роботи було повно. В домі назрівало нове весілля. Стані зайшли підходящу партію. Тож треба було готуватися до майбутнього весілля. Бертран – був сином Антуана, одного солідного торговця. Хлопець був єдиним сином. Тожму рано чи пізно все успадкує від свого батька. Тай сам Антуан був не проти породичатися з Етьєном. Вони давно вже були знайомі і не раз допомагали один одному і підтримували один одного в торгівлі.

Бертран був високий, дужий, широкоплечий з сильними, наче сталевими руками, квадратним лицем великими очима і малою широкою шиєю, наче в бика. Зате працював за трьох. Антуан не міг нахвалитися сином, який той у нього розумний, працьовитий, сумлінний і чемний. А більшого не треба було.

Витончена Стана напроти такої маси м’язів виглядала наче дитина. Її усмішка ледь скривленими по дитячому пухкими устами контрастувала з широким ротищем майбутнього чоловіка. А її гнучкий дівочий стан з його обезформленим тілом. Втім, це нікого не цікавило. Головне питання, на яке дивилися батьки з обох сторін – це вдалий шлюб і вигідні зв’язки. А все решта зайве. Жінка створена для того аби народжувати дітей і вміти варити їсти. А її стан рано чи пізно зміниться. Вона ж не королева. Тут головне інше.

Отож, всі були чимось зайняті. Всі бігали, щось робили. Рауль в дома бував дуже мало часу. Лише переночувати. Він же ж головний помічний своєму батькові і в роботі і в приготуванні. Всюди мусить встигнути. І так минали ден за днем.