Смерть одного дала життя другому. І скоро Індаро зрозуміла, що носить дитину. Це була радісна новина для неї. Нарешті вони з Раулем зможуть порозумітися, зможуть стати повноцінним подружжям. Чоловік, що правда, сприймав таку звістку не так бурно, як вона. Він скромно обняв Індаро і побажав їй гарного дня. А тоді одягнув свій верхній одяг і пішов в справах.
Цілий день Індаро поралася вдома разом з Люцією. Жан також пішов з братом і батьком до роботи. Торги справа важка і виснажлива. Це не лише рахувати гроші за прилавком. Все треба розгрузити, загрузити, поскладати, поносити. Словом роботи стане на всіх. Іноді, навіть Люція йшла допомагати. Але сьогодні вона залишалася вдома. Тож жінкам випадала нагода більше наговоритися.
– Скажи, Люціє, що таке щастя? – спитала Індаро.
Та подивилася на неї таким здивованим поглядом, наче її запитали щось зовсім не зрозуміле.
– Що саме ти хочеш почути?
– От ти щаслива? – продовжила Індаро.
– Так. Я маю все, що мені треба. Я одягнена, маю що їсти, дім, батька, братів. Чого ще треба? Якби не мамина смерть, вони б з батьком шукали мені чоловіка. А для чого ти це питаєш?
– Просто цікаво. Я завжди прагнула дізнатися яке воно, щастя. – відповіла Індаро.
– Ти забагато думаєш, сестро. – відповіла строго дівчина. – Твоє щастя має полягати в тому, що є живий твій чоловік. Бо що ти сама без нього вата у цьому світі, сама бачиш. Що він до тебе добрий. Бо є і п’яниці, дебошири, вбивці. А ти служиш йому, як своєму панові. Бо він голова твоєї сім’ї і несе перед богом відповідальність за тебе і за дітей.
Така відповідь не дуже сподобалася Індаро. Вона чекала іншого. Може нарікання на важку жіночу долю. Може бажання всім керувати, вести справи, бути на рівні з чоловіком. Може ще чогось. Хто його там знає. Але явно це цього. Їй ніяк не подобалися слова «служиш йому, як своєму панові». Хіба вона не вільна жінка?! Чому це вона має слугувати?
– Ти думаєш, що жінка, котра росте над чоловіком – вона задоволена своїм життям? – вела далі Люція. – Ні. Бо це не її природа. Природа жінки бути доброю, лагідною мамою. А не злою мегерою. Тому багато жінок, які підігнули своїх чоловіків потім самі страждають. Вони нещасні. Вони глибоко нещасні. Он поглянь на Шарлоту і Брада. Вона скрутила його, свого чоловіка, в баранячий ріг. І що з того? Ти бачила її хоча б раз щасливою? Ти бачила радість на її обличчі? І я ні! Подумай про це.
