Раді Вас бачити!

Було іще дещо, про що Костянтин не бажав обговорювати ні з ким. Це була його особиста справа. І його особиста трагедія. Тому він лише міг робити добропорядний вигляд і кивати головою в знак згоди.

Справа в тому, що кілька місяців тому до них прибув один з чиновників імператора – силенціарій Репартій. Він розповідав про все, що діялося при дворі. Різні небилиці політики, котрою принц не сильно тут мав коли цікавитися.

Але було іще дещо. Репартій розповів на вухо принцові, що його кохана Індаро зникла з міста. Точніше не зникла а виїхала геть. Куди він не знає.

Звідки у нього такі відомості питати було зайвим. Він мав всюди свої очі і вуха. Хоча це мало давало. Але все ж вони були. Отож, інформація мала би бути справжня. Більше того, Репартій сказав, що це підтвердив сенатор Амфімій. Мовляв, до нього приходив її батько. Чому він приходив нього, цього не сказав. Зате сказав, що той збирався покинути Візантію назавжди.

– Цього було слід очікувати. – сказав Репартій. – Таким як вона потрібні лише монети. І вона їх знайшла в обіймах якогось торговця, котрий пообіцяв з нею женитися. Не здивуюся, якщо вона його обдере до нитки і повернеться сюди з гуртом діток, від різних батьків.

Костянтина наче різало ножем. Він не міг повірити в ці слова. Він знову і знову згадував їхню останню зустріч і кожне слово сказане там, під розлогим деревом. І мало-помалу в нього почала скрадатися підозра.

Може Репартій правий! А раптом так і є! Боже правий! А він ще думав благати брата про шлюб з цією ... Він навіть не міг знайти слів аби висловити своє обурення. Як так? Невже всі її слова були лише порожнім звуком! І всі ті ласки були лише заради золота? Яка підлість! Яка низькість! Така не може бути імператрицею! Ніколи. А він ще тут заради їхнього кохання мало не відмовився від такої порядної пропозиції!

А Репарій, наче навмисне, ще доливав масла в вогонь. Він натякнув, що Індаро бачили з якимось молодим чоловіком (а може не лише з ним одним).

– Які там у них були інтереси сказати важко. Але логіка мені підказує, що ця дамочка, яка окрутила вас, – він на хвилину замовк а потім продовжив, – займалася таким не вперше. І дякувати богові, що ви вчасно покинули місто без великої шкоди для себе.

Так, шкода не велика. Лише розбите його серце, втрачене кохання, зневіра і всього-то. Подумаєш.