Спочатку:
На сторінку книги
Вже скоро він стане на подружній шлях. Маддалена погодилася прийняти релігійні погляди майбутнього чоловіка. Вона навіть змінила власне ім’я на більш роменське – Феодора. І тепер уже ніщо не заважало Костянтинові почати новий виток свого життя з нового, чистого листа, законно у всіх на виду, без ніяких недомовок, без ніяких темних перешіптувань десь в тіні дерев, без потреби ховатися.
Тепер усе має бути розмірено, статечно, морально. Все як і належить в царській сім’ї. крім того, Маддалена-Феодора була розумною, вихованою дівчиною. І вона буде доброю дружиною. О, як же то добре, коли в домі віє тишею і благодаттю. Коли дружина оберігає домашнє вогнище і узи шлюбу. Коли благовірна є не просто додатком але другом, порадником, союзником і нелегкій справі життя. Коли вони розуміють одне одного з пів слова. Коли в домі нема сварок. Нема крику. Коли все йде своїм плином, як і належиться. Коли дружина надійний тил свого чоловіка. Коли він не боїться, що вона його десь збезчестить. О, як же це тоді добре обом. Це благословення. Це ідеал, до якого повинні тягнутися всі.
І тепер після ряду кровопролитних битв, котрі він провів, Костянтин хотів саме цього. Саме цієї тихої гавані, в якій він буде мирно жити і благословити небо кожен свій день за такий дарунок.
– Що ж ти такий замріяний? – підкушував його Дмитро, котрий незщодавноп прибув сюди. – Смакуєш подумки сімейну благодать.
Костянтин не відповів нічого. Він ще надто молодий аби зрозуміти те, що відчуває брат. Він сповнений ентузіазму, сили, енергії. Він не будує повітряних замків. Але сприймає все як належить. Він реаліст. Хоч і не військовий. Маленький Юда, котрий ще й сам не знає, як колись через свою оту реалістичність підступно зрадить брата і підпише йому смерть.
Але зараз він ще не амбітний правитель. Зараз він лише вчиться жити. Тож нехай собі думає що хоче. Його ще час не настав.
