Раді Вас бачити!

Далі я не слухала, впала в ступор від почутого.

- Ей, Ауріка, ти чого? – тормошив мене Ладор. – Я ж говорив, ти прибіжиш перша.

- Мало що ти можеш казати. – пробурмотіла я, коли обидва хлопці стисли мене в вітальних обіймах. – Пустіть! – тільки й змогла пискнути.

- Я теж знав, що все вийде. Вийшло ж поступити, от тепер і екзамени круто здаси. – мовив Седрик.

- Це був лише залік.

- Та в тебе такий арсенал заклять, тільки з тих, що я бачив, що ти всю нашу групу переплюнеш. – похвалив друг, поки ми йшли до викладача за підписами в екзаменаційну книгу.

- З чого ти взяв? 

- Навіть у мене є невеличкий запас…- видав частину секрету Ладор.

- От-так-то, в нього запас і він не ділиться, а ще другом називається.

- Так ти ж мені не здаєш того, що знаєш. А я певен, що рівень у тебе в рази вище. Той самий світлячок ти запалила одразу, а я більш ніж через місяць.

- Взагалі в нас ще половина групи не зійшла з мертвого місця. Інколи хочеться взяти і навчити їх, а то як малі діти. Адже ж все набагато простіше, ніж здається.

- Що ти хочеш цим сказати? – зупинився Ладор.

- Як що, головне не формула, а образ.

- В якому сенсі? – здивувався він.

- О, давай поставимо бали і потім договоримо.

- Вітаю! Не очікував. Думав ви п’ятою прибіжите. Дуже хороший результат. Але є ще до чого йти. Ставлю сотню балів зі ста. Ви ж перша.

- Дякую.

- Ладор, у вас теж прекрасний результат. Хоча, саме вас очікував побачити першим. Якби ви бігли в одній десятці, сказав би, що піддались їй, дев’яносто дев’ять. 

- Дякую. Старатимусь краще.

На цьому ми покинули викладача, який продовжував виставляти оцінки. Прибігли в норму двадцять дві людини. І це приємно радувало.

- То що ти там казала про образи? – відтягнув мене в сторону Ладор. – Взагалі я закляття будую по формулі.

- Я формули також знаю…та…- я опустила очі, було трохи соромно. – Чесно кажучи, як запустити по них закляття не маю жодного уявлення.

- Ти серйозно?! – здивувався друг. – Не може такого бути.

- Це ж чому? Дивись.

Я витягнула кілька краплин води з повітря, спочатку розігріла, а потім наростила велику пухнасту сніжинку на руці. Досить складна конфігурація, як для мене. Цю забавку вчила майже місяць і за цей час встигла навіть опанувати два закляття вогню і одне земляне.

- Це круто. Щоправда користі мало, але круто. – він із роззявленим ротом розглядав сніжинку. – Можна подумати, що вона тобі впала на руку. Та я власними очима бачив, як вона виросла. Образ значить?

- Він самий, я уявляю які відчуття мають бути при побудові певних чар, як вони формуються і врешті в мене виходить задумане.

- Так дивно, ніколи не думав, що є такий спосіб…варто спробувати.

- Спробуй. – усміхнулась я і додала. – Світлячок формується, коли енергія виходить з пальців поколюючи їх, якось так. Зараз я це роблю на автоматі. Щоправда, надто повільно.

- Хм…Нічого не виходить…

- Я кілька днів вчилась. Потренуйся, може вийде. Тут головне зосередитись.

- Твоя правда. Потім потреную. Зараз ходімо святкувати. Перший залік, як не як.

- Ти певен? Завтра здаємо побутову?

- Та здамо ми її, це ж тільки залік!