Раді Вас бачити!

Нервували всі. Що і не дивно. Ми стояли в довжелезних чергах до дверей. Приймали в кількох аудиторіях. Мені здається, що я була двадцять дев’ятою. А співбесіди йшли дуже повільно. Тож потрапила туди я вже майже увечері. Втомлена і знесилена. Хороший настрій пропав.

Перед дверима я глибоко вдихнула.  Та це не допомогло. Пуста величезна аудиторія зустріла мене чотирма людьми. Двоє жінок і двоє чоловіків. По кольорах мантій я визначила з яких вони факультетів. Червоний – вогонь, блакитний – повітря, чорний – земля, зелений – вода. Так говорив Седрик.

Ми обмінялись вітаннями і мені запропонували присісти на крісло за метрів три від їх стола.

- Чому ви бажаєте навчатись в Академії Зодіаків?

Перше питання. Найскладніше. Брат попереджав, що не можна відповідати, що через великий потенціал і амбіції. Це стандартні відповіді і вони не влаштують комісію. Але що сказати?

- Можливо тому, що я впринципі шістнадцять років свого життя і мріяти не могла про щось подібне? Хочу зберегти себе цілісною і навчитись користуватись тим, що в мене є? чи ще якась причина…боюсь їх надто багато, щоб відповісти щось конкретне. 

- Як ви можете навчатись у нас, коли навіть не можете дати відповідь на таке просте питання? – втомлено виговорила жінка в блакитній мантії.

- Ви праві. В принципі я не можу навчатись у вас. Мене ніколи не купали в купелі Зодіаків. – я вирішила перевести тему одразу до наболілого і відволікти їх від решти питань.

- Так і як вас допустили сюди? Комісію неможливо підкупити. І сертифікат підробити також. – Мужчина у червоній мантії оживився і затарабанив пальцями по столу. Йому стало цікаво.

- Незважаючи на все вище сказане, в мене є магічні здібності.

- Вперше про таке чую. Доведете?

- Мені не можна чаклувати.

- Дурниці. – маг у чорній мантій, самий старший зі всіх не стримався і позіхнув. – В академії такий сильний магічний фон, що вам нічого не буде. Здивуйте нас.

- Містер Колін, в її документах справді немає сертифіката. – дівчина в зеленому запитливо глянула на нього. – Перевірити?

- Мірандо, невже ви відмовитесь від цього спектаклю? Потім перевірите. Починайте вже, дівчино.

І я повторила фокус вивчений з братом. Не скажу, що вони сильно здивувались.

- А тепер роздягайтесь.

- Навіщо? – оголятись відверто не хотілось.

- Хочемо оглянути ваші татуювання. – відрізала маг повітря.

Піджак я зняла і обернувшись спиною закотила кофту, а потім прикрилась піджаком. Було соромно і не зручно, та вибору в мене немає.

Всі четверо підійшли розглядаючи мене.

- Мірандо, ви все побачили, відправте когось в обитель Зодіаків за сертифікатом, який ця міс, можливо, втратила і принесіть радар.

- Ви ще думаєте, що вона обманює? – запитала маг повітря. – Очевидно ми стикнулись з чимось небувалим, та це не обов’язково неможливо.

- Ви праві, Дарія. Цілком можливо, що все неможливе можливо. Її спина чиста. Мені здається ми повинні перевірити інші місця.

- Я проти. – пискнула я.

- Я її перевірю. – буркнула та сама Дарія. 

- Все очевидно, має бути два знаки: вода і повітря, третій вогонь в асценденті. Можливо, ще щось, все так з ходу не порахуєш.

Мужчини вийшли і маг води перевірила мене майже повністю в черговий раз переконавшись, що на мені нічого немає.

Коли я врешті одягнулась з’явились всі четверо і зайняли свої місця за столом.

- Уявляєте, Мірандо, в неї немає татуювань. Так каже Дарія, ви не хочете перевірити? – запитав маг вогню.

- Не думаю, що дівчина і так в захваті від ваших перевірок. Покладіть вашу руку на радар. – Звернулась вже до мене.

Я знову повторила процедуру, що проходила майже місяць тому, тільки неспішно. Шар набирався в яскраво червоний колір і почав темніти. Я відняла руку.

- О, вже відповіли. Легко шукати за датою народження. – усміхнулась маг повітря. – Пишуть, що в них такої не зареєстровано. Дивовижно, чи не так?

Вона протягнула писульку сусідові і так вони передавали її по черзі.

- Ну що ж, міс Ауріка Россі. Думаю, ви прийняті. – мовив маг землі.

- А якщо буде четвертий тур?

- Не смішіть. Ми не можемо упустити такий унікальний випадок. Хай собі бігають…

- А факультет…

- Щоб дами за вас не побились будете відвідувати заняття на обох. А жити в гуртожитку куспидів. Там живуть всі, хто родився на переході.

- Дякую. Це просто неймовірно.

- Не дякуйте. Ви показали високий рівень і знань, і магії, змогли відволікти нас від основних питань і були водночас чесними…та не забувайте, якщо ви не виправдаєте наших сподівань вас виженуть так само, як багатьох інших до вас. Не врятує навіть ваша унікальність.

- Добре, я матиму на увазі.

- І ще…- маг махнув рукою і на моєму зап’ясті з’явилась тоненька нитка-браслет студента академії! – можете йти, досить затримувати інших.

Я кивнула і вилетіла за двері.

Батько обняв мене і запитав, як все пройшло я лише мовчки показала руку. Він занімів від здивування, як і чекаючі в черзі абітурієнти. У всіх на обличчях було написано лише одне питання – як? Результати вивішують лише за тиждень після співбесід. Це нонсенс. І я в черговий раз стала нонсенсом.