Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Якщо іншим для сп’яніння потрібен був алкоголь, то мені музика. І музика цієї групи мені підходила ідеально. Я вже заслухала їхні пісні до дірочок. А в голос Віктора я була просто закохана. Добре, що не в нього самого.
Захекана вийшла в коридор і по дорозі в туалет застала дуже цікаву сцену. Адмірал, якого я бачила раніше цілував свою супутницю, а потім стис їй груди. За що отримав ляпас і посил куди подалі. Блондинка побігла в сторону бальної зали. А я спробувала заховатись в туалеті. Все ж я бачила це лише бічним зором…та не встигла. Адмірал повернувся до мене.
- Ану стій! – крижаний голос пробіг в мене по спині мурашками. – Твоя поява зіпсувала мені все. Приємно?
Зелені очі палахкотіли на фоні маски, а я силилась відкрити двері туалету.
- Ти ж харсі, може роздереш, раз я такий прокажений. В мене більше не буде мук совісті.
- Та ви що!? – пропищала у відповідь. – Які ще муки, хочете, я приведу вашу пасію назад.
- Це навряд. – зупинився за крок до мене адмірал. – Не смикай, він все одно не відкриється, поки я не захочу.
- А якщо мені дуже треба? – вирішила спробувати іншу тактику.
- Тоді, доведеться розрахуватись зі мною. – єхидно усміхнувся мій незнайомець.
- За що ж це?
- За пропуск.
- Тоді я не піду. – я розвернулась в іншу сторону. Але піти далі мені не дали.
- Один поцілунок. Чи тобі огидно?
Окинула поглядом незнайомця – темне волосся давно було зім’яте і кошмате, очі вже не палали гнівом, а скоріше вивчали мене і мою реакцію, губи тонкі і стиснуті від напруги, вольове підборіддя. Плечі широкі і стрункі. Справжній адмірал і видно, що не перший чи другий курс. Може навіть сьомий…
- Ти непоганий екземпляр…- висловила свій вердикт хлопцеві, який здається видихнув від моїх слів. – Якби я шукала собі хлопця, то цілком можливо, могла зупинити свій вибір на тобі. Принаймні за фізичними параметрами. А от на рахунок характеру не знаю. Ми знайомі надто мало і ти такий вибухонебезпечний…
- Досить слів. – зупинив мене адмірал. А потім одним кроком подолав відстань між нами. І впився в мої губи. Мій опір було подолано за кілька секунд. Добре, що поцілунок був не перший, інакше я взагалі згоріла б з сорому.
Його рука зарилась у волосся на затилку, а інша сковзнула по тілу вниз. Поцілунок, який почався, як звичайний швидко переріс у глибокий і пристрасний. Наші язики здається боролись між собою. А я і сама обняла мого адмірала, засунувши руку у волосся. Ніколи так не робила, але зараз захотілось і це було неймовірно приємно, а іншою і собі несміливо провела по плечах. А його опустилась на мою ногу і сковзнула під коротесеньке платтячко. Він застогнав мені прямо в рот не розриваючи поцілунку, а я мало не задихалась від відчуттів, що на мене нахлинули. Здавалось я горіла абсолютно вся.
- Харсі! – писк вирвав мене з цих шалених відчуттів. Я сфокусувала погляд на адміралові, здається, він відчував теж, що і я.
- В нього ти теж оплату вимагатимеш? – кивнула в сторону мого настирного кавалера.
- Звісно. Подвійну. Я знайду тебе. Жаль, що маска не знімається.
І він розвернувся до Хардена, а я чкурнула в туалет. Двоє сердитих дівчат, що не могли вийти мало не змели мене з дороги.
Зробивши свої справи підійшла до дзеркала і вжахнулась. По мені наче танк проїхав – плаття сиділо косо, і я його відразу поправила, розчесала волосся, а от з розпухлими губами і синяком на шиї я зробити нічого не могла. Магія цілителів мені була поки не доступна. Витягнула тональний крем і замазала зверху, та тепер була пляма від крему.
Коли вийшла в коридор хлопців вже не було. Але знайшовся Седрик у костюмі зайця. Просити брата про те, щоб зцілив засос було соромно і незручно, то ж я провчала.
- Проведеш мене в кімнату? З мене досить пригод.
Звісно, мала. Тільки маячки пообриваю.
- Що пообриваєш?
- Маячки – закляття слідкування. Хочеш знати – ти назбирала сорок сім штук. І це за три години балу, а буде ще дві. Може лишишся? Ходімо до твоїх подруг. Потанцюємо. Ми більше виступати не будемо.
- Добре, ходімо. – менше всього я хотіла зустрічатись з ельфом, а ще більше з адміралом. Але зараз поряд брат – один з найсильніших магів академії, тож боятись мені нічого.
