Раді Вас бачити!

В основному без моральних сил я приплелась в гуртожиток, коли почало сутеніти. Навіть не уявляла, що скажу дівчатам. Вони вже кілька днів чекають свята. А тепер доведеться пити чай з пиріжками із столової. Вони теж смачні, але вони щодня.

- Нарешті вас відпустили! – вискочила з ліжка Жасмін, коли я переступила поріг.

- Дівчата. В мене проблема. Я не встигла сходити за тортом! – випалила я зажмурившись.

- Хіба?

Вони переглянулись між собою.

- Тут така справа. – промямлила Берта. – Торт є, і навіть вино.

- Скільки ви витратили? Я все поверну. – потяглась за гаманцем.

- Ні-ні. Їх дехто приніс, сказав, що ти передала.

- Я нічого не передавала. Серйозно. А хто?

- Ну, Єн.

- Єн? І більше нічого не казав?

- Тільки, що ти затримаєшся на підготовці полігону.

- Ага. А де він живе?

- Так в двадцять третій кімнаті. – видала Жасмін потрібну інформацію, я кинула сумку на ліжко і пішла..

А чого я йду взагалі? Вибачитись? Сказати дякую? Звісно!

Тільки чому він живе в гуртожитку куспидів. Я думала, він живе поряд з братом. Хоча, може він до когось ходив у гості.

Моя рука без мого відома сама постукала. І я стала чекати. Потім в друге, але ніхто не відчиняв і я зібралась йти. Проте, коли я вже розверталась двері різко відкрились. На порозі стояв Єн. На ньому була чорна футболка і такі ж спортивні штани. Він мовчки стояв в дверях і чекав, що я говоритиму. Хоч би спитав, чого прийшла.

- Я хотіла запросити тебе на чай. – видала я те, що не збиралась говорити.

- Хм. Зазвичай дівчата запрошують мене на більш цікаві події, ніж розпиття чаю. – насмішливо промовив він.

- Навіщо ти приніс торт з вином і обдурив дівчат?

- Хотів порадувати тебе. 

Мені мало не заніміло. З якого дива він хотів порадувати мене.

- Дякую. І за те, що фарбу розвіяв.

- Та будь ласка. А де решта фрази?

- Яка решта? – не зрозуміла я.

- Як це, про те, що ти не вважаєш більше мене козлом і поцілуєш, за те, що я такий милий.

- Та ти! Ти! Ти збоченець Єн! Ось хто ти!

Моєму розчаруванню не було меж і я летіла від нього мало не зі швидкістю світла.

- Блискавко! А що злочинного в поцілунках з гарними дівчатами? 

Догнало мене вже мало не біля дверей кімнати. І це чув весь гуртожиток! Який провал!