Раді Вас бачити!

Дівчата сміялись з мене, аж поки не прийшов Седрик. Він теж приніс торт, а ще подарунок. Жасмін трималась трохи в стороні, аж поки я не відкрила коробку.

Ми втрьох пороззявляли роти. Плаття, яке він купив на перший вечір, не було таким шикарним. А це просто неймовірне. Золотистого кольору, а по всьому платтю розкидані маленькі листочки різних кольорів. Навколо горловини, рукавів і низу вони були «вишиті» орнаментом. Хоча, може і не вишиті. Тканина легка, наче вітер, але не прозора.

-Седрику, це неймовірно! – я кинулась на шию брату.

-Мала, там ще такі спецефекти! Асвадор постарався на славу. Казав, що всі женихи будуть твої. – усміхнувся брат.

-Ах, ось що значать твої подарунки – мрієш мене заміж швидше збагрити. – награно надулась я, а потім вдарила кулачком в груди. – Так от, нічого не вийде. В Академії я до кінця. Ти сам знаєш, як це важливо для мене.

-Знаю, знаю. – видихнув він. – В тебе хоч все гаразд? Встигаєш за програмою?

-Напевно. Закляття очистки не виходить. Але думаю, за кілька днів справлюсь. Мені здається, Стокс мене ненавидить.

-Не думаю, скоріше заздрить. Їй все так легко не вдавалось. – підмітив брат.

-Ти звідки знаєш?

-Вона на два роки старша за мене. Мав шанс спостерігати, як вона рве всіх. До четвертого курсу вона мало тричі не вилетіла. Погано, коли теорію знаєш, а закляття не виходять.

-Але ж вона тепер викладає, мала б радіти, а вона придирається. Чи мені вдавати ідіотку, щоб їй полегшало?

-Не думаю. Просто спробуй подружитись, вона зовсім не погана. Не хочу, щоб в тебе були проблеми з викладачами. І де мій чай?

Берта подала чашку Седрику, і він всівся на табуретку біля мого ліжка.

-В нас ще є вино. – несміло видала сусідка. – Святкуємо по-дорослому?

-Хм? І хто ж вам продав?

-Єн підкинув. – навіть не моргнувши оком здала мене сусідка.

-Рейм? І що він у вас забув? 

-Це подарунок Ауріці. 

Знову здала мене Берта. А брат так подивився на мене, що я не знала навіть, що краще зробити першим, прибити Аруту чи самій змитись.

-Між вами щось є? – холодно запитав брат.

-Ти про що? Я взагалі не розумію, з чого ці подарунки.

-Тобто ви не зустрічаєтесь і не…- він зробив зусилля над собою. – Не спите?

Ну не очікувала я такого від Седрика. Яка його справа? Я ж не лізу в його стосунки з дівчатами.

-Мені здається, я дала чітко зрозуміти, що до кінця академії нічого такого не планую. 

-Ясно. – Він розслабився. – Це добре. Ти ще замала для серйозних стосунків.

-Ти вже не ображайся, я вже сама вирішу, наскільки я доросла. – В мені народився бунт. Проти мого найліпшого друга!

-Ага. – Засміялась Жасмін. Вперше подала голос зі свого ліжка. – Чи не ти щодня розказувала мені, що ще замала. І тобі ні Ладор, ні Камонаран не потрібні.

Мій брат, ніби нашорошив вуха і повернувся до Жасмін. Подруга опустила очі в чашку з чаєм.

-І що це за телепні?

-Седрик, це не телепні, а принци. – Берта якраз пережувала торт і відрізала ще. – Будь-який з них хороша партія для Ауріки.

-Це вже я вирішуватиму. – Заперечив брат.

-Седрик, розслабся. – Потріпала брата по волоссі. – Мені здається ти перегинаєш палку. Ладор мій друг, і ми просто спілкуємось, а Камо – він, певно, трохи збоченець. Хоча зараз ми тримаємо нейтралітет.

-О Зодіаки! – брат закотив очі. – Ти знущаєшся з мене?

-Ні, просто тобі варто зайнятись собою. Знайди собі наречену сам, поки цього не зробили батьки. – сказала те, про що давно думала.

-Блін, - він відставив чашку. – І давно вони про це говорили?

-Ще весною. Просто ми раніше не піднімали цих тем. Ей, ти куди?

-Батькам писати.

-Серед ночі? – здивувалась я. – Навіщо так поспішати.

-Мала, в мене вже є наречена.

Ми з дівчатами мовчали хвилин п’ять, якщо не більше, відколи він пішов.

-Все таки, добре, що ми з ним не спали! – видала Жасмін. – Інакше це було б ударом.

-Я не хочу про це чути, Міна. – закотила я очі. Вони зустрічались цілих два тижні. І аж один раз поцілувались. За півтори місяці я вже двічі чула цю історію. – Мене більше цікавить, що мій брат має наречену. І я про це вперше чую. Раніше за батьків.

-Дівчата, я налила вино. Здається нам сьогодні таки варто випити.

-Ага! За твої дев’ятнадцять, Ауріко.

-За мого брата, хай йому пощастить. І, за цей шалений день!

Вино ми пили із звичайних кружок. І воно було надзвичайно смачне. Ага, і за Єна – подумала я собі.