Раді Вас бачити!

Дівчата сміялись з мене, аж поки не прийшов Седрик. Він теж приніс торт, а ще подарунок. Жасмін трималась трохи в стороні, аж поки я не відкрила коробку.

Ми втрьох пороззявляли роти. Плаття, те що він купив на перший вечір не було таким шикарним. А це, просто неймовірне. Золотистого кольору, а по всьому платтю розкидані маленькі листочки різних кольорів. Навколо горловини, рукавів і низу вони були «вишиті» орнаментом. Хоча, може і не вишиті. Тканина легка, наче вітер, але не прозора.

- Седрику, це неймовірно! – я кинулась на шию брату.

- Мала, там ще такі спецефекти! Асвадор постарався на славу. Казав, що всі женихи будуть твої. – усміхнувся брат.

- Ах, ось що значать твої подарунки – мрієш мене заміж швидше збагрити. – награно надулась я, а потім вдарила кулачком в груди. – Так от, нічого не вийде. В Академії я до кінця. Ти сам знаєш, як це важливо для мене.

- Знаю, знаю. – видихнув він. – В тебе хоч все гаразд? Встигаєш за програмою?

- Напевно. Закляття очистки не виходить. Але думаю, за кілька днів справлюсь. Мені здається, Стокс мене ненавидить.

- Не думаю, скоріше заздрить. Їй все так легко не вдавалось. – підмітив брат.

- Ти звідки знаєш?

- Вона на два роки старша за мене. Мав шанс спостерігати, як вона рве всіх. До четвертого курсу вона мало тричі не вилетіла. Погано, коли теорію знаєш, а по закляттях не йде.

- Але ж вона тепер викладає, мала б радіти, а вона придирається. Чи мені вдавати ідіотку, щоб їй полегшало.

- Не думаю. Просто спробуй подружитись, вона зовсім не погана. Не хочу, щоб в тебе були проблеми з викладачами. І, де мій чай?

Берта подала чашку Седрику, і він всівся на табуретку, біля мого ліжка.

- В нас ще є вино. – несміло видала сусідка. - Святкуємо по-дорослому?

- Хм? І хто ж вам продав?

- Єн підкинув. – навіть не моргнувши оком здала мене сусідка.

- Рейм? І що він у вас забув? 

- Це подарунок Ауріці. 

Знову здала мене Берта. А брат так подивився на мене, що я не знала навіть, що краще зробити першим, прибити Аруту, чи самій змитись.

- Між вами щось є? – холодно запитав брат.

- Ти про що? Я взагалі не розумію, з чого ці подарунки.

- Тобто ви не зустрічаєтесь і не…- він зробив зусилля над собою. – Не спите?

Ну не очікувала я такого від Седрика. Яка його справа? Я ж не лізу в його стосунки з дівчатами.

- Мені здається, я дала чітко зрозуміти, що до кінця академії нічого такого не планую. 

- Ясно. – Він розслабився. – Це добре. Ти ще замала для серйозних стосунків.

- Ти вже не ображайся, я вже сама вирішу, наскільки я доросла. – в мені народився бунт. Проти мого найліпшого друга!

- Ага. – засміялась Жасмін. Вперше подала голос зі свого ліжка. – Чи не ти щодня розказувала мені, що ще замала. І тобі ні Ладор, ні Камонаран не потрібні.

Мій брат, ніби нашорошив вуха і повернувся до Жасмін. Подруга опустила очі в чашку з чаєм.

- І що це за телепні?

- Седрик, це не телепні, а принци. – Берта якраз пережувала торт і відрізала ще. – Будь який з них хороша партія для Ауріки.

- Це вже я вирішуватиму. – заперечив брат.

- Седрик, розслабся. – потріпала брата по волоссі. – Мені здається ти перегинаєш палку. Ладор мій друг і ми просто спілкуємось, а Камо – він певно трохи збоченець. Хоча зараз ми тримаємо нейтралітет.

- О Зодіаки! – брат закотив очі. – Ти знущаєшся з мене?

- Ні, просто тобі варто зайнятись собою. Знайди собі наречену сам, поки цього не зробили батьки. – сказала те, про що давно думала.

- Кінець світу настає, - він відставив чашку. – І давно вони про це говорили?

- Ще весною. Просто ми раніше не піднімали цих тем. Ей, ти куди?

- Батькам писати.

- Серед ночі? – здивувалась я. – Навіщо так поспішати.

- Мала, в мене вже є наречена.

Ми з дівчатами мовчали хвилин п’ять, якщо не більше відколи він пішов.

- Все таки, добре, що ми з ним не спали! – видала Жасмін. – Інакше це було б ударом.

- Я не хочу про це чути, Міна. – закотила я очі. Вони зустрічались цілих два тижні. І аж один раз поцілувались. За півтори місяці я вже двічі чула цю історію. – Мене більше цікавить, що мій брат має наречену. І я про це вперше чую. Раніше за батьків.

Дівчата, я налила вино. Здається нам сьогодні таки варто випити.

- Ага! За твої дев’ятнадцять, Ауріко.

- За мого брата, хай йому пощастить. І, за цей шалений день!

Вино ми пили із звичайних кружок. І воно було надзвичайно смачне. Ага, і за Єна – подумала я собі.