Раді Вас бачити!

Незважаючи на перепалку Жасмін вчепилась в підставлений лікоть, а я закрила двері в кімнату. Весело перемовляючись ми направились вниз. Бал відбувався в головній бальній залі академії, під гуртожитком куспидів. Тож нам навіть не потрібно було одягатись у верхній одяг. Безперечний плюс!

- Седрику, мені здається ми разом дивно виглядаємо.

- Харсі не їдять кролів. – кинув Віктор спереду.

- А що ж вони їдять?

- Ну…дроворубів, а ще всіх хто приходить на полювання в їхні ліси.

- І чого ти мені не сказав? – стисла братову руку. – Тепер я виглядаю людожеркою.

- Не перегинай палку, мала. Ти виглядаєш шикарно і це головне. Думаєш справжні феї білі і пушисті. Будеш вчити раси на шостому курсі, то взнаєш, що більшість з них можуть вбивати доторком і зовсім не здійснюють бажань, як розповідають в казках. Більшість того, що нам розповідають в дитинстві – не більше, ніж казка, видумка. Насправді життя страшне і жорстоке, харсі далеко не пік жорстокості. Вони просто захищають ліс. І виглядають трохи гірше за тебе. Так виглядають хіба харсі першої свіжості.

- В якому сенсі?

- Давай краще насолоджуватимемось вечором. Знаєш, поки ніхто не знає, що це я, запрошу свою наречену потанцювати.

- Вона також переодягнена?

- Звісно. Сьогодні практично всі переодягнені, крім ректора і охоронців. Давно хочу це зробити не в кімнаті.

- Ти її і правда так сильно любиш…

- Якщо ти не віриш, то скажу, що я не в один день закохався. Мені здається, що це почуття росло всі роки, що я її знаю. Починаючи ще з першого курсу.

Тоді я правда рада за тебе. Сподіваюсь у вас все буде якнайкраще.

Прохід на бал відбувався по браслету студента. З нього зчитувалась інформація і нас впустили всередину. 

Поки зал був освітлений звичайним світлом. Більшість присутніх просто спілкувались між собою, або ж налягали на фуршет ний стіл.

Хлопці люб’язно провели нас туди і брат навіть приніс мені сік. Алкоголь тут давали тільки випускникам і на випускний вечір. Бо п’яні маги – до ремонту академії! Але не тут то було, я вже знала від дівчат, що алкоголь все одно буде. Наші студенти обходячи щоразу нові і нові чари приносили напої і до кінця балу напивались. Тож ремонт в бальній залі проводився двічі на рік за рахунок студентів, що провинились. Тих хто пили, та не дебоширили в тому числі…

Від випитого соку прокинувся апетит. Залишила Седрика і подалась до фуршетного столу. Наготували тут на славу. Одних корзиночок із салатами було більше десяти видів, не менше канапе і ще всіляких ласощів, що можна було просто взяти в руку. Керівництво АЗ розщедрилось. Навіть ми не моли б собі дозволити настільки шикарний вибір закусок і солодощів. Були такі речі, котрі я бачила вперше.

- Спробуєш? – пролунав знайомий голос неподалік.

Збоку підійшла парочка. Дівчина була у легкому, майже прозорому білому платтячку з такою ж білосніжною маскою. Блондинка, з блакитними очима. Хлопець у всьому чорному – камзолі адмірала, кашкеті, з темним волоссям і зеленими очима – повна її протилежність. Він протягнув їй канапе з дивакуватою їжею, що я раніше не зустрічала.

- Це смачно. Таке їдять на моїй батьківщині.

- Правда? – вдала здивовану дівчина. Могла б поклястись, що під маскою вона повела бровою. А потім взяла канапе ротом прямо в нього з рук.

А я відвернулась. Все це виглядало занадто. Від споглядання цього сорому мене врятував ректор, який вийшов на сцену оголосити про офіційний початок балу.

- Гарно всім повеселитись. Нагадую, чим більше ви вип’єте алкоголю, тим кращий ремонт буде в бенкетній залі. – він підморгнув залу. – Щасливого нового року, мої юні друзі! Бал починається!

Він вдарив у гонг, в залі потухла половина світла, особливо над танцполом, а сам ректор просто розвіявся зі сцени. Седрик теж десь подівся. Вже потім я бачила його танцюючою з якоюсь дівчиною.

Мене ж запросив хлопець у масці з довгими вухами і костюмом більше схожим на плаття.

- Мірена? – зашептав він на вухо.

- Мені здається, ви помилились. – відхилилась від нього. Судячи по запаху, він був одним з перших кандидатів на ремонт зали.

- Ну не вигадуй. Ти ж казала, що будеш в чорному. Харсі ж ми вчили не так давно.

- А у вас яка раса? – поцікавилась в незнайомця?

- Як це яка? – недовірливо він поглянув на мене. – Ельф звісно, а що не схожий.

- Насправді, уявлення не маю хто такі ельфи і як вони мають виглядати. Я взагалі першокурсниця.

- Що правда? – оторопів він, але ми не перестали танцювати. – Хм. Що ж, кішечка, давай знайомитись. Я Харден, водник. А ти?

- Харсі.

- Я бачу, що харсі, а як звати.

- Мене не звуть, я сама приходжу.

- Слухай, а сходимо на побачення? Ти гарненька.

- Це тільки костюм. Насправді в мене шрам на пів обличчя.

- Ти навіть не уявляєш, наскільки розпалила моє бажання взнати хто ти така. Мене ще жодна так не відшивала.

На кінець танцю «ельф» відвів мене до диванчиків і поцілував руку. І я вже навіть повірила, що зчихалась його, та коли побачила, що він спішить до мене із бокалом соку вже придумувала плани втечі. Тим більше навряд чи це просто сік…

Рвонула в другу сторону я знатно. Вибігла в хол і забігла в дівчачий туалет.

Думаю мій ельфанутий кавалер сюди не сунеться.

Біля дзеркала підфарбовувалось кілька дівчат. Я і сама підійшла і заглянула. Маска модифікувалась ще більше, вона розплилась чорними листочками на всі щоки. А від рукавичок - на руках. Здається костюми від Асвадора жили своїм життям, як і плаття. 

- Кльовий костюмчик… - похвалила одна з дівчат біля дзеркала. Я оглянулась. – В тебе, в тебе.

- В тебе кращий. – вона була в зоряному платті. Темно-синьому, яке виблискувало зірками, а на голові віночок із місяця і квіточок-зірочок.

Віддихавшись знову подалась у зал. Цього разу мене перехватив пірат. Точніше капітан піратів.

- Класно виглядаєш. – зробила комплімент Ладору. Ми були знайомі надто довго, щоб не впізнати одне одного. 

- Що за раса?

- І не питай. Ще ті людожерки… - ми обоє засміялись. – А де твоя пасія?

- Відійшла з подругами. Вирішив потанцювати з тобою. Скажу чесно, на тебе тут половина хлопців витріщається. І більшість не може доперти хто ти.

- Ти ж мене не здав?

- Звісно ні, ти ж мене знаєш. Ах, не було б в мене дівчини сам би тебе вкрав, в стилі тих же піратів.

- Ну-ну. Нам обом ще академію закінчувати.

- А той заєць, що ти прийшла, твій брат? Кльово вдягся. – зробив комплімент Седрику.

Після Ладора я танцювала ще з кількома персонажами – ще з одним піратом, командором, білим ведмедем і ще одним ельфом. Потім знову драпала від попереднього ельфа, настирний тип виявився.

Виступ Седрикової групи застав мене біля стійки з напоями. Я саме обнюхувала бокали на наявність спиртного в них. Хлопці вийшли всі в масках і почалось шоу. Саме тоді мене знайшла Жасмін і потягла до групи, де вже була Берта. Всі весело танцювали під спів гурту. Здається більшість вже випили. Ми з подругою приєднались до них. Люблю танцювати. А коли ти в масці і ніхто не здогадується хто ти, то взагалі спадають всі окови.

За деякий час виявила танцюючою себе в обіймах якогось лева, а ще через трохи фавна. Так він сам сказав. Мене знову прийняли за іншу. Цьому я сказала, що я з другого курсу, щоб заплутати сліди в разі чого. А то мало що я нароблю наприкінці.