Раді Вас бачити!

Та все вийшло не так, як планувалось. Бої наступного дня почались відразу після занять.

Першим моїм суперником став Камонаран і я швидко закінчила з ним, другою – одна з третьокурсниць, яку я теж перемогла. Нас лишилось четверо. І мені ж звісно попався Єн.

Хоча, на що я надіялась? На перемогу на першому курсі? Та це ж смішно. Якби не така система, як ця, то перший курс і шансу жодного не мав би.

- Ну що, покажеш свій арсенал? – усміхнувся він. – Я просто потримаю щит. Давай!

І я спокусилась. Кого-кого, а поранити його своїми ударами я не могла. Тож в нього полетіли вогняні і водяні сфери, льодові стріли і навіть кульова. Єн і правда навіть не поворухнувся, а тільки задоволено усміхався. Чи то з моїх вмінь, чи то, з того, що мої атаки легко поглинаються його щитом. А потім підхопив вихором мене і підвісив догори ногами, блокуючи руки.

- Ану пусти!?

- А ти здаєшся?

- Та здаюсь. – видавила я достатньо голосно, щоб чуло журі.

- Знаєш, мені навіть соромно. Хотілось когось сильного побороти.

- Поборемось ще через роки два. – зло примружилась я.

- Ок.

Я різко приземлилась йому на руки. На трибунах аплодували. 

Віднісши мене на місце ми присіли. Зараз мав бути ще один бій. А потім бої за розділення призових місць.

Я, як і очікувалось – програла і отримала четверте місце. Єн – своє законне перше. Друге – зайняв один з семикурсників, а третє – шестикурсниця. Нормально.

До мене підсів Седрик вітаючи з дебютом. Він був трохи шокований, що я добралась так далеко. Все ж перший курс. Мої однокурсники вилетіли зразу, а в мене четверте місце. Екзамен з бойової магії – автоматом! 

Отримавши свій кубок Єн попрямував прямо до нас.

- Ти молодець. Хоча, я в тобі не сумнівалась. – і обняла хлопця. – Кубок даси потримати?

Він засміявся.

- Чого не сказав, що ви знайомі? – я повернулась і побачила поряд з нами високого статного чоловіка з темним волоссям, чимось він нагадував мого Єна.

- Хотів зробити сюрприз. Батьку, це Ауріка. Ауріка, це мій батько Теней Рейм.

- Дуже приємно. – кивнула я співрозмовнику.

- Мені також. Ви зустрічаєтесь?

- Так. – як відрубав Єн.

- Оце так! – почулось позаду мене. Це був голос мого батька. Седрик забув сказати, що він приїхав на самий останній бій. Раніше просто не встигли.

- Тату, привіт! – я повернулась і обняла татка.

- Вітаю тебе, ти просто молодець. Четверте місце для першого курсу – небувалий успіх.

- Ти ж знаєш, це просто випадковість.

- Познайомиш? – він кивнув на моїх друзів.

- Тату, Єн Рейм, Тіней Рейм.

- Тільки мені цікаво з ким з них ти зустрічаєшся? – видав батько, розглядаючи чоловіків, що стояли довкола.

- Взагалі-то зі мною. – подав слово Єн.

- Тоді я майбутній свекор. – втрутився Рейм-старший.

- Я Кант Россі.

- Я ще не погоджувалась виходити заміж.

Наші батьки потисли руки під цю репліку.

- Я так розумію, ви не місцеві.

- Катар. Думаю, чули?

- Звісно. Кажуть у вас красиво і небезпечно. Пропоную укласти шлюб зараз, тільки з умовою, що донька довчається в академії. Самі розумієте всі плюси знань і вмінь, що вона отримає. Плюс відпустити її беззахисну ми не готові.

- Думаю, що ми можемо собі це дозволити. Єн у нас другий, тож продовження роду не є критичним.

- А ви хто на Катарі, якщо не секрет.

- Звісно ж ні, владика Імперіуму. Не турбуйтесь. Ваш соціальний стан мене не цікавить.

- Ви мене ображаєте. Наш рід дуже старовинний, з сильною магією, а зараз ми займаємось підприємницькою діяльністю. Магія це добре, але не варто відриватись від прогресу.

- Ви чудово відмітили! Підпишемо попередні договори?

- Чудово. Буду радий вас запросити в свій приміський будинок.

- Ти бачив? Вони зговорились? – Єн засміявся, а я розсердилась. – Думаєш, це приємно, коли вирішують все за тебе?

- Ні, тільки мій батько міг забрати мене і зараз же оженити на якійсь лордессі спеціально підібраній для цього. Але ти йому сподобалась. Все склалось в сто крат краще ніж я очікував.

- Ти серйозно? Я не планувала заміж. І не піду!

- В тебе є сім років…ну, шість. Якщо ти передумаєш я тебе відпущу.

- Серйозно? – я недовірливо глянула на Єна.

- Хіба мало води може втекти за шість років? Ти тільки цього року могла загинути двічі. А я ще більше. Може взагалі таке статись, що ми і не доживемо до призначеного терміну. Тож, я не бачу причини для турботи. Принаймні тобі. Носи перстень і просто насолоджуйся життям. Взагалі пропоную відсвяткувати наш успіх. Ти як?

- Я за. Ти дійсно правий.