Раді Вас бачити!

Змагання між другим і третім курсом відбувались набагато динамічніше і закінчились дуже швидко. Були пропозиції навіть влаштувати для четвертого, але ректор сказав, що на завтра. 

Після здачі мого патенту всі заняття було відмінено і почався перший тур змагань серед старших курсів - четвертий-сьомий. Всі вони справились за якісь дві години і потім ректор оголосив другий тур для всіх. Принаймні для тих хто встигне пройти.

Мені пощастило і цього разу попався гідний суперник, один з тих хто найкраще здав минулі екзамени серед вогневиків – Аурім Касель. Хлопець не кидався образами, як моя попередня суперниця, а привітався, як годиться і посміявся, що йому попався врешті хтось, хто його може «взути».

Перше, що я зробила – це як попереднього разу сформувала щит. Знову встигла на два шари і відразу відбила вогняну сферу, яка цього разу полетіла в хлопця, та він вчасно відскочив в сторону, а я за цей час добавила ще два шари щиту, думаю, що достатньо.

Наступної миті він почав палити в мене вогняними сферами, а я відбивати їх в його ж сторону.

- Тебе хто вчив щита ставити? – видихавшись запитав він.

- Всі потроху. Атакуй, або здавайся.

- Так ти ж сама ще жодного разу не атакувала. – обурився хлопець. – Невже це всі твої вміння?

- П’ятишаровий щит, це мало? – здивувалась я, 2b відбиваючи ще одну кулю вогню.

А потім за мить сформувала маленьку кульову і запустила в праву руку хлопця, поки він формував вогнений батіг і відволікся.

- Здається, ти програв.

- Гаразд, твоя взяла. – кивнув він, а судді якраз оголошували про мою перемогу. – Приходь тренуватись зі мною на полігон.

- Обов’язково.

Інколи в бою знаходиш ворогів, інколи – друзів. 

Єн сьогодні брав участь в боях і лишився на мої, тож зустрічав мене і був дуже задоволений.

- Класно виступила. Мій батько сидів з роззявленим ротом. Думаю, ти йому сподобаєшся.

- І не кажи, ти свого суперника взагалі одним ударом поклав.

- Ти б сама так могла. І наступного разу не жди. Вас уже змішають з другим-третім курсом, тож пали відразу кульовою, бо твій щит ще треба встигнути зробити. Резерв ще лишився?

- Половина десь.

- Ходімо, я знаю чудовий спосіб його  поповнити.

- Тихіше ти! Тут таких повно. – шикнула я на свого хлопця. Не хотілось, щоб пів стадіону знали, чим ми пішли займатись.

- По-моєму і так всім все ясно, не бачу сенсу ховатись. Це наше життя. – він притягнув і поцілував мене в макушку вже в коридорі. – Чи ти проти?

Зовсім ні.

Якусь дівчину з другого курсу я не довго думаючи шибанула кульовою, адже щит і правда потрібно було ще поставити. Бідну дівчину мало не винесло за межі полігону. Здається, я трохи поспішила, варто було легше бити. Адже другий курс не далеко втік першого. Але ж, вона потрапила на другий тур, чи не так?

Вкінці дня з молодших курсів залишилось десятеро, а зі старших п’ятеро. В нас, щоб потрапити у третій тур перемог мало бути три, в них – дві. Комусь здасться, що це не чесно, та далі змагання мали проводитись вже між всіма хто лишився і слабаків там би не потерпіли. Адже такий суперник, як мій хлопець розмаже тебе за дві секунди.

- Що буде, коли жереб випаде нам? – це мене турбувало, як ніколи раніше. Я, разом з Ладором і Камо потрапила до третього туру. Попадання першокурсників – взагалі рідкість. А тут аж троє – реальний ажіотаж!

- Сонце, я тебе люблю, але піддаватись не буду, сама розумієш. - Впринципі, це було б не чесно, Єн занадто довго працював над собою, щоб складати лапки переді мною. – Зате, наступного року в тебе є реальний шанс зайняти перше місце. Будеш найкрутішою.

- Це ж чому?

- Я виграю цього річ і гідних суперників в тебе вже не буде.

- Єн, я серйозно!

- Мій батько питав мене, що то за першокурсниця, яка ввійшла в третій тур. Ти йому сподобалась. Він навіть запропонував познайомитись з тобою поближче?

- Щоб дізнатись звідки я взялась така розумна?

- Навряд, скоріше наївна. Цитуючи його: «саме з такою дівчиною тобі варто було завести стосунки…»

- Серйозно? А ти!?

- А що я? сказав, що все залежить не тільки від мене. - Думаю, вам варто познайомитись ближче. Як закінчаться бої.

- Ти з моїми також.

- Влаштуємо сімейну зустріч?

- Не завтра, явно. Давай спочатку по-одному.