Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Обожнюю кататись на великій швидкості. Колись навчуся левітувати і ще й літати зможу. Хоча, від цього я навряд відмовлюсь.
Я доїхала майже до середини озера і розвернулась. На березі хтось стояв і я припустила назад. Все таки там лишились мої речі. Вже за кілька секунд я подолала майже двісті метрів і впізнала того, хто стояв і дивився на мене на льоду. Я різко загальмувала, та підвернулась нога і я з розгону впала на лід. Нога різко занила, коли я спробувала піднятись.
Підвела голову на берег. Рейм вже йшов по льоду до мене. Точніше не йшов, а ковзав на підошвах чобіт.
За секунду лід піді мною затріщав і коли я спробувала поворухнутись то просто провалилась під лід. Навіть не встигла схопитись за якийсь зі шматків. Вода миттю залила «водонепроникну» курточку і мене скувало неймовірним холодом. Як я не ворушилась не могла ні вдихнути, ні зняти куртки, щоб та не тягнула мене глибше.
Прийшла в себе я вже на березі. Легені наче різало льодяним ножем і водночас випалювало вогнем. Я кашляла водою і ніяк не могла вдихнути. І розліпити очей також – здається мої повіки змерзлись. Про це я подумала тільки тоді, коли викашлялась.
- Тут є поблизу мисливський будиночок. Думаю нам не відмовлять в допомозі. Просто туди хвилину-дві летіти. А в академію п'ятнадцять. Мене не вистачить. – виговорив Єн все це пихтячи і піднімаючи мене на руки. А потім ми злетіли. Здавалось я заледеніла ще більше.
Як ніколи я була рада чути його голос. Але знову відключилась.
- Ауріка, прийди в себе! Тобі не можна спати!
Отримала ляпас по щоці. Але майже не відчула його.
- Роздягайся, Россі! Я розпалю камін. Тут нікого немає, але думаю, нас не виженуть, як прийдуть. Ауріка!
