Раді Вас бачити!

Все ж я наважилась і залізла під ковдру. Жаль, що вона була лише одна. Та і ліжко, на мою думку, завузьке для двох. Але сьогодні немає вибору.

Ми лежали надто тісно. Відсунутись просто не було куди. Повернулась обличчям до вогню. За мить Єн підсунувся і обняв ззаду.

- Ти що робиш?

- Нічого. Просто, давай спати.

Він і справді заснув за кілька хвилин, а я ще трохи спостерігала за жаринками в каміні. Втома і все пережите взяли своє і я провалилась у важкий мутний сон.

Кілька разів за ніч прокидалась від того, що мені снилось, як я тону і не вистачає повітря. А Єн кожного разу мене заспокоював, гладив по голові, говорив, що все добре і більше такого зі мною не станеться. Підкладав дрова в камін.

- Єн, я боюсь спати. Я боюсь, що мені знову насниться кошмар. – прошепотіла я, коли прокинулась в сльозах уже вп’яте.

- Ходи сюди.  – він витер сльози і обняв мене. – Тобі немає чого боятись. Я ж завжди поряд.

Він поцілував мене у волосся. А я уткнулась йому в груди і нарешті заснула. Довірилась практично незнайомій мені людині. Адже кілька мимолітних зустрічей не дозволяють взнати людину по-справжньому, чи не так?

Прокинулась я від того, що захотіла в туалет. За вікном жевріло і я швидко вискочила на вулицю. Звечора потепліло і йшов лапатий сніг. Стежку до будиночка засипало зовсім.

Повернулась я досить швидко. Поклала кілька дровинок в камін і запустила в них невеличким фаєром, від нього вони зайнялись і весело запалахкотіли. 

Тихенько знову залізла у ліжко. Мій рятувальник ще спав і я дозволила собі порозглядати його. Вперше по-справжньому.

Темне волосся прим’ялось, але він зовсім не виглядав від цього погано. Скоріше мило. Шкіра не була чисто білою, як у більшості наших, з північних країв, а злегка смуглою, вії чорним мереживом лежали на щоках. І, ніс з невеличкою горбинкою. Скоріше, колись зламаний, ніж з природною. А ще кілька веснушок на ньому. Схожих на сузір’я козерога.

З моїх пальців мимоволі вирвався потічок білої цілющої енергії і вона хлинула на горбинку на носі, після чого вона пропала. Він заворушився, а я завмерла. Потім закинув на мене руку, притягнув і знову засопів.

М-м, ніколи б не подумала, що мені сподобається спати в чиїхось обіймах. Так близько.

Так близько, що я дихала ним. І мені це сподобалось. Він пахнув тільки собою і мені це подобалось. Здається мені все в ньому подобалось. І губи, які нестерпно захотілось поцілувати, аж потемніло в очах. Я знаю, що нечесно цілувати сплячу людину. Колись бабуся казала, що сплячих в губи не цілують, бо можна вкрасти у них душу. Та Седрик колись розвіяв ці забобони. Бабуся то магинею не була…

Та і що може статись від одного невинного поцілунку? Мені хотілось дізнатись, чи все буде, як тоді. Чи я ще щось відчую. А мене таку, як я є, без карнавального костюма, він просто ігнорував. А інколи навіть показував небажання спілкуватись. Правильно. В нього є сексуальна блондинка. Я б теж вибрала її.

Тільки один поцілунок.