Раді Вас бачити!

Ярослав

 Після нашої останньої сутички Даріелем, я ледь не сдох. Я не знаю, що цей вилупок зробив, але коли він відірвав ті два темних шматка від мене – я ледь дуба не врізав. Добре, Розанна якось витягла мене. Я коли прийшов в себе зрозумів, що відьма розташувала мене в себе в кімнаті на своєму ліжку. І це мене взагалі не радувало. Бо менше з всього я хотів опинитися в без свідомому стані у владі темної відьми, яка могла робити зі мною непритомним що завгодно. А ще вона не відходила від мене і була на диво підозріло мила. А от Даріеля довго не бачив. Я думав, його відьма прибила чи покарала – а хрін там! Його схоже, винагородили – він зміг вибратися на волю. Там… на сонечку грітися, серед людей тертися, в Бібліотеці знання збирав, а тепер як виявилося, ще знайшов в Бібліотеці кому присунути… Бля.

 Тобто знов в сраці я. Розанна отримала цікавий зразок джерела темної енергії, Даріель коханку і волю. А я довбане кільце на член. Воно не дає мені далеко відійти від машини, коли я виїзжаю з маєтку, бо інакше все мені спалить. Я став піддослідним щуром і шофером, огінь!

 Сказати що я злий – це нічого не сказати! Я відчував як в мені бурлить і закипає щось густе, тяжке, воно концентрується в області грудей, і знов, важко зробити видих. Здається, з того часу рівень темної енергії в мені поступово підіймався. Але поки для нападу мало.

 Я з силою стискав руль і дивився крізь дзеркало заднього виду на похмурого Даріеля, що розвалився на сидінні, закинув руки на підголівники.

– Що? – помітив він мій спопеляючий погляд.

– Скажи ти довбонутий? Тебе що Розанна занадто сильно приклала головою в душовій?

– Ти до чого це? – похмуро перепитав Даріель, схрестив руки на груді.

– А до того, тебе відправили що робити? Виконувати завдання Розанни! А ти що? Одразу побіг вигулювати член. Ну як воно? Хоч вартує того, щоб голову відірвали? – спитав я.

– Ти сам довбонутий головою об кафель! Бо це тобі ввижається! Я там працював, а не займався з кимось сексом, – відповів Даріель.

– Та я і не кажу що ти займався сексом...ти трахався…Бо в тебе на комірці червова помада, такого відтінку якого у Розанни немає і на тобі залишився аромат чужої жінки. Та і кудись ділася темна енергія, яку ти не міг перетравити. Що тій панянці скинув? – сказав я і криво всміхнуся.

 Даріель подивився вбивчим поглядом на мене, але це тільки значило що я правий.

 Він стиснув міцно вуста і хмикнув. Я побачив легке світло. І скоро аромат незнайомки пропав. Мабуть, сліди від її помали теж. Даріель зміг «очистися».

 І ще подивився на мене зухвало.

– Все! Немає доказів, так що не вдасться тобі мене здати, хвойдо, – брякнув зневажливо Даріель подився на мене спідлоба.

– Є ні, оно, засос на шиї ще лишився, – помітив я.

– ДЕ? – і Даріель поспіхом почав мацати собі шию і вдивлятися в дзеркало заднього виду.

 Я пирхнув.

– Зліва, вище… там, – підказав я.– Гей, чого я хвойда? Якщо повноцінно навіть з однією відьмою не займався сексом. А ти вже з двома був. Тож хвойда тут ти, – зауважив я і посміхнувся.

 Даріель прибрав сліди від засосу, а потім обхопив мене за шию, трохи придушив. Я ледь встигнув вивести машину на узбіччя, дякую ми вже виїхали замісто.

– Ти довбонутий, а якщо розіб’ємося?! – обурився я.

– Це ти розіб’єшся! Я не проти. А якщо не хочеш цього – заткнися. І щоб я більше не чув по те що ти щось бачив. Все! Нічого не було… забудь, – наполіг Даріель.

– Є ні…так не піде…я потребую плати за мовчання, – сказав я.

– Ти охринів? Я прибрав всі докази…

– Розанні буде достатньо просто слів, щоб засумніватися.

– Тоді мені варто тебе тут вбити, – прошипів мені на вухо Даріель.

– Валяй, тільки тоді точно тобі звізда.

– Я можу відірвати тобі язика і нічим буде балакати.

– Я теж загнусь від больового шоку. А якщо ні, навіть без язика знайду спосіб здати тебе. Та ти не бійся! Я не потребую більше того, що ти можеш дати, – я заспокоїв Даріеля.

– Ти невгамовний, чого ти хочеш? – спитав крізь зуби Даріель.

– Ну спершу взнати… кращі в сексі білі відьми, ніж темні? – пошуткував я.

 Але Даріель загачав і ще сильніше напряг передпліччя, і мені різко перехопило дух.

– Ай, та жартую! Жартую! – ледь дихаючи сказав я і хватка Даріеля послабіла, я прокашлявся, – Насправді мені треба, щоб ти навчив мене як правильно розподіляти темну енергію, не витрачати її занадто швидко і не згоріти.

– Ти серйозно? Ти хочеш, щоб я навчив тебе цьому, аби потім свої здібності спрямував проти нас?

– Даріель, я і так дізнаюся як керувати своїми силами. Достатньо я вже знаю що вони є. Але в процесі можу спалили ваше гніздечко. Ти ж цього не хочеш? Ти будеш в цьому винен, що я нуб в маніпуляції темною енергією накосячив, – зауважив я, підняв патетично палець вверх.

– От паскуда…