Раді Вас бачити!

 Даріель скривився, як від болю. І відвів погляд.

– Це мені без згоди зробили…– вбитим голосом відповів він і відсторонився, відвернувся.

– Гей…ой…це Розанна зробила...а ну покажи…– здогадалась я.

– Не треба, я ж сказав сам розберусь. Не лізь. Я вже і так тебе втягнув в халепу. Ти права, ти дуже ризикуєш зв’язуючись зі мною, – сказав з досадою Даріель.

– О, ні! Так не піде! Правильно, я вже втягнута в це, тож показуй! – наполягла я і обігнула його, і заглянула в очі.

 Я впевнено розстібнула йому сорочку і глянула на його звабливі груди, і змогла побачити повністю тату. Даріель аж ахнув від моїх впевнених дій. Навіть знітився і почервонів.

 А я змогла зрозуміти, що це печать, яка раніше була просто стримуванням, але зараз її модернізували. Я перевела зір на істинний і побачила, як від печаті відходить наче тернова лоза, обплутує серце, чакри, енерго канали. Коли мабуть її активують, янгол згорає від нестерпного болю.

– Який жах! Да вона як генійка, так жахлива істота! – вжахнулась я.

 Мені стало так шкода і боляче за любого Даріеля, я прикрила рот від жаху.

 Бідний, мало того що він пережив втрату друзів, дому і крил, так ще це. Звісно він буде коритися тій клятій темній відьмі, бо інакше смерть, дуже болісна і важка. А можна просто мучити, бо «корені» печаті оплутати нервові закінчення, які кріплюся до енергоканалів. Те стерво тримає як матеріальне тіло бідного Даріеля, так і енергетичне. Це така безвихідна пастка. Я навіть не знаю, як би сама пережила таке на місці Даріеля. Можна від болю при першій активізації печаті легко вмерти, якщо серце і нервова система слабка. Це не жарти.

 Я навіть розгубилася, бо поки не знаю з якої сторони підступитися. Бо це не мій рівень, це вищий рівень магічної майстерності. А я десь на середньому. Я сильна в теорії, але із-за того що не мала практики, не можу мати до вищого рівня доступу.

 Але я не думала здаватися. Я щось вигадаю, правда потрібен час. А його не так багато: мені треба встигнути створити собі протез і зрозуміти, як звільнити Даріеля. І до того як треба буде дати відповідь Віктору.

 Але мене непокоїло те, що маніпулятор темною енергією теж у тої навіженої.

– Нічого, я щось вигадаю. Але мене цікавить, як нам ще бути з носієм темної енергії?

– А що з ним? – здивувався Даріель.

– Його теж треба якось витягати. Не можна його залишати тій садистці! – обурилась я.

– Ні, він на своєму місці, хай там залишаться. Він вартує Розанни. Вони прямо ідеальна пара. Повне взаєморозуміння. Ідеально, якщо вони знищать одне одного, – відповів Даріель.

– Ні, так не можна, він же жива істота в полоні, – обурилась я.

 Мене совість почала з апетитом гризти, я вільна і знаю що є нещасний маніпулятор в полоні, і не можу спокійно сидіти, і нічого робити. Може, якби я про нього не знала, а так.

 Я важко видихнула.

– Це так мило, що ти така співчутлива, але всіх стражденних не врятувати. Особливо таких притрушених стражденних, – сказав Даріель і приобняв мене, ніжно поцілував у маківку.

– Ні, я не добра відьма. Просто він мені потрібен, щоб повернути магію. Не більше, – відповіла я, знітившись.

 Ото ще подумає Даріель, що наївне та дурне. Чи ще щось неправильне.

– Моя ти хороша, я так зрозумів потрібна лише частина матеріалізована темна енергія від того довбня, а не він цілий? Ти отримаєш це. А сама хвойда хай залишається Розанні, – зауважив Даріель, погладив мене по голові.

– Все одно це жахливо звучить, – сказала я, ткнувшись носом в його оголені груди.

– Таке життя, моя мила, за все треба платити. Або ми, або він. Всі разом ніхто не врятується, – сказав задумливо Даріель.