Раді Вас бачити!

 Жадана

 Я приїхала додому, зайшла в будинок, зачинила двері, почала роздягатися і одразу пішла в душ, почувала себе якось брудною – бо мене використали. Погрались, щоб відволіктися і кинули. Я стояла під розпеченим струменем води, аж пара все застилала, але не відчувала, що на мене льеться кип’яток, навпаки морозило… аж сироти пішли. Дивно, я раніше хоч любила кип’яток, але я ж його відчувала, а тут ні.

 Ну що я за невдаха така? Тільки думала знайшла класного чоловіка, а він вже з кимось. І от менш за все я хотіла стати підневільною коханкою. Я таких жінок засуджувала. Бо сама була на місці тої, якій зраджують. А тепер стала на місце ненависних коханок. Все офіційно заявляю – я на них не злюся, тепер буду винити виключно чоловіків. Бо це вони не кажуть, що невільні і пудрять мізки вільним дівчатам, втягуючи їх в свої липкі тенета.

 Я активно і нервово намилювала тіло, аж до почервоніння і скрипу. Фу, ну як так можна? І совісті хватило. Ну скажи ти що належиш іншій, я б ніколи…але було так добре. Навіть краще ніж було з Віктором. Ха! Віктор навіть поряд не був. Ще від Віктора я не отримувала енергії, бо носив спеціальне кільце на мізинці, що не давало забирати його енергію навіть під час сексу. Тобто цей жмот навіть енергією не ділився. Хоча під час сексу це природньо, коли партнери цим діляться. Я б ділилася, звісно якби було чим.

 А Даріель не такий. Він щедро давав світлої енергії і тої темної.

 Як згадаю, що зі мною робив Даріель в Бібліотеці – то одразу щоки розчервонілись, а лоно зажадало продовження. Я закусила нижню губу.

 Ой, світло нервово заблимало і наче змінило спектр.

 Я відчула, як темна енергія в мені приємно розташовуєтеся, вона обирає собі місце не приносячи дискомфорту. Наче рідна. Так незвично відчувати себе наповнено. Така приємна важкість, я розкочувалась з п’ятки на носок. Цікаво, а що було б якби я з самим носієм темної енергії зайнялась цим?

 Взагалі, мені підійшов за пару і маніпулятор темною енергією – я б його стабілізувала, сама отримувала енергію. Даріель мені сподобався, з ним так приємно і легко спілкуватися, і так тепло на душі, спокійно було.

 Маніпулятор мені потрібен, щоб створити протез. Даріель і носій темної енергії – належать тій клятій темній відьмі! А в неї срака не злипнеться: мати носія світлої енергії і темної? Вона їх спеціально колекціонує, чи що?

 І їй вони нащо? Розанна і так сильна! От де справедливість, га? Кому все кому нічого.

 Я гнівалась на це знущання долі наді мною. От вічно мене поманять чимось добрим. Ти повіриш що все налагоджується – а потім бемц і облом.

 Відчуваю себе мишкою в клятому експерименті, де її помістили в акваріум і поступово доливають води. Вона борсається відчайдушно лапками, а вода ще прибуває. Потім її дістають, висушують, щоб знов безжально кинути в воду.

 Я захлинаюсь від болю, журби і несправедливості. В чому я вина, що такою народилася? Я нервово смикнула хвостом. Я вийшла з душової кабіни і зняла з гачка рожевий пухнастий рушник, нервово протерлася і закуталась в нього.

 Знов лихоманило світло.

 Дивно, може проводка погана, все ж будинок старий. Треба викликати електрика.

 Я охопила себе за плечі було холоднувато, аж пара йшла з рота.

 Я відчула як в середині, темна енергія ворушиться, намагаючись заповнили кожну чакру. Було приємно лоскотне відчуття.

 Цікаво скільки її точно? І як її можна використати? Точно заклинання їй непотрібні. Треба почитати.

 Я почула дзвінок у двері. Хм, цікаво, хто це?

 Я швидко накинула халат і пішла відчиняти. Подививсь у відео дзвінок, побачила, що то кур’єр з букетом квітів.

 Виявилось це Віктор, розпочав атаку. Він якось все ж мене знайшов.

 Нє, якби була молода та наївна я купилась. В принципі першого разу я повелась. Віктор вміє красиво завойовувати жінку, яку обрав в жертви. Він задобрює її квітами, милими подарунками. А потім, коли жертва закохається і втрачає пильність – клітка зачиняється і починається справжнє знайомство з істиною, гнилою істотністю цього чаклуна.

 Я хотіла не приймати квіти, але кур’єр відмовився їх забирати. Довелося брати. Але мало того що це не мої улюблені квіти. Віктор повинен був знати, я йому говорила про це. Він так мене слухає і чує, ага. Так ще вони зрізані. Я терпіти не можу зрізані квіти! Тільки в горщиках.

 Зрізані квіти в мене викликають тільки смуток, а не радість. Бо я відчуваю біль цих червоних, як кров троянд. Я про це теж казала і мене проігнорували. І так Віктор був усьому. Тож мало того, що я буду просто милим інкубатором, вимушена буду терпіти зради – так ще мене не чують, мої потреби ігнорують.

 Я взагалі зараз себе бачила цими зажуреними трояндами…це я стікаю кров’ю, це мене зрізали з куща, загорнусь в красиву обгортку і подарують пихатому індику. Добре, якщо поставлять цей букет в воду. А може просто забудуть про нього, він всохне і його викинуть, як сміття.

 А ці прекрасні, пахучі троянди могли рости собі далі на кущі і квітнути ще довго. Я теж хочу квітнути, не хочу, щоб мене різали!

 Я розгорнула пакування, почала перебирати квітку за квіткою і щось крапнуло на пелюстку, і заблищало, як роса. Але це були мої сльози. Я нічого не могла з собою зробити, мені було шкода себе. Таке безсилля на мене нахлинуло. Здавалося я не вирвусь з цієї пастки. Мене все глибше затягує, вже важко дихати. Рятуйте!

 Я відчула, як в груді щось тендітно лоскоче, було приємно тепло, це відчуття піднялось вище і потекло крізь руки, я відчула що пальці захололи і їх поколювало.

 Диве відчуття.

 Єх, от б проростити з цих троянд сажанці. Це можна зробити, порізати на черенки, окунути в спеціальний розчин і з пазух з’являвся милі корінці.

Я це уявила і якось стало тепло і менше журливо.

 Хоч у когось буде другий шанс.

 Та ось я відкрила очі і…побачила що того…з останньої пазухи вилізли біленькі корінці. Ще такі довгі, наче довго черенок вкорінявся в поживному грунті.

 Я на це дивлюся, як на диво. А це дійстно було диво! Бо я не промовляла заклинань. В мене не було артефактів! Це як? Воно само? Це я? А як? Темна енергія? Вона може створювати? А як же попередження про неї, що вона зводить з розуму і спалює носіїв?

 Я відчула дитячий захват, мені не вірилося в те що те що я бачу реально. Я ще торкнулася корінців – це не ілюзія, вони матеріальні. Я себе вщипнула про всяк випадок думаючи що це сон, але ні це не сон.

 Посмішка осяяла мої вуста. Я піднесла до носа квіту і вдихнула її приємний аромат.

 Я побігла до підвалу за горщиками і землею, бо треба повторити експеримент.

 Я підготувала черенок, в цей раз вже зрізала квітку, бо в той раз встигла. Але все одно той добре укорінився. Я прикрила очі і намагалась згадати, і повторити той стан.

– Давай, будь ласка...ну ще раз...– проговорила я думки вголос.

 Але нічого. Я тяжко видохнула. І задумалась. От що передувало тому результату? Я була у відчаю, зажурилася і плакала. Темна енергія реагує на негативні емоції? Хм, ні ще було щось...я зажадала захисту. Щоб мене захистили від Віктора. Я його сприймаю як загрозу.

 Я знов згадала цього придурка. І я згадала його слова, його пихату посмішку і хижий погляд.

 І також що мене чекає з ним. Як мене замкнуть в чотирьох стінах і будуть випускати по команді. Будуть вирішувати як вигляди, що робити і навіть про що думати. І моя воле любна відьомська істотність затріпотіла в жаху. І заблагала припинити це.

 І знов лоскочуще відчуття піднялося повільно, але впевнено. Загустів час. Почало тиснути у грудях і відчула поколювання в пальцях, і наче мурашки під шкірою повзали. Я уявила як з останньої пазухи прориваюся зачатки корінців, перетворюються на повноцінне коріння, яке розгалужується. І як ця гілочка перетворюється на саджанець.

 Я подивилася на черенок в руках він засвітився ледь помітним фіолетово-синім світлом. Почав проростати. Навіть прокинулись верхні бруньки, поки що вони тільки налилися життям, але уже готові розпускатися.

 Я посміхнулася, як дитя що отримало довгоочікуваний подарунок.

 Я посадила перший і другий сажанці в горщики з землею, полила водою. І стало цікаво, а далі можна продовжити експеримент? І знов повторила механізм активації темної енергії, і згодом отримала повноцінні маленькі кущики, на он, навіть вже виднілися пуп’янки.

 Дивина яка! І тут я згадала як читала. Що темна енергія брала участь в створені нашого світу на рівні зі світлою. Звісно якщо темна енергія це база, то вона буде впливати на будь-яку матерію нашого світу. Бо в усій матерії нашого Всесвіту є часточки темної матерії. Мабуть, ця їх пробуджує. Чи сама заповнює між атомні простори. Але активується не негативними емоціями, а саме бажанням захиститись чи захистити. Темна енергія – це механізм будування, захисту, оборони. Вона важка, складно запукаєтеся, але якщо все ж її запустити – вона творить дива. І стабільніша, коли саме превалює бажання оборонятися чи творити – в гніві вона дестабілізується.

 А цікаво, якщо в мені вже є темна енергія, вона буде притягувати іншу з навколишньої матерії?

 Але точно я зрозуміла, мені треба економити темну енергію.

 Я вирішила, що поки не полагоджу свій енерго канал, то темна енергія, буде моєю альтернативою і захистом від таких, як Віктор.

 Але цікаво як бути, якщо я поверну собі здатність до магії? Не вступить в конфлікт моя магія з цим скарбом? З іншої сторони, я поки не знаю як дістану до маніпулятора і як вмовлю його поділитися саме матеріалізованою темною енергією. І чи вийде в мене щось. То краще синиця в руках, ніж журавель в небі.

 Поки я вирішила порадіти своєму неочікуваному надбанню.

 Я увімкнула музику і пішла в сад поливати квіти, які завжди в вечері поливаю. І робила це пританцьовуючи під музику, бо в мене був гарний настрій.

 І я відчула, як в грудині знов назріває лоскочучий тиск, який піднімається до поверхності тіла. І я помітила, як почала буйствувати рослинність.

 Я не могла не поділитися приємною новиною з Ламікою.

 Вона примчала на таксі до мене. І скоро я почула дзвінок в хвіртку.

 Не встигла я відкрити хвіртку, я к Ламіка зайшла і заторочила:

– Що? Як? Я думала ти будеш як завжди після розтавання з чоловіком побиватися. А ти така весела.

– Ну повинна бути якась різноманітність! – уклонливо пояснила я.

 Я зачинила двері і потягла за руку Ламіку в дім.

– Ого, в тебе, тут прямо Рай на землі, все квітне, буяє,– замилувалась Ламіка.

– Так, і я тобі ще де що покажу, – загадково сказала я, бо я не розповіла по телефону деталі, тільки двома словами сказала, що є привід для радощів.

 І я Ламіці продемонструвала чудо перетворення живця на сажанці.

 Подруга кумедно вирячила очі і відкрила рота. Їй відібрало мову.

– Т-т-та-ам! – продемонструвала я фінальний етап творення свого дива.– І поміть: не треба заклинань, амулетів, ритуалів. Тільки велике бажання, зосередженість бажання творити.