Раді Вас бачити!

У цей момент поранена дівчина лежала на землі та стікала кров'ю. Раптом вона відчула ніжний дотик жіночої руки, що провела по її обличчю. Це було як легкий подих вітру в найтемнішу ніч. Вона відкрила очі, перед нею була красива дівчина, що схилилась над нею з виразом турботи та співчуття. Її погляд був сповнений жалю.

— Благаю, допоможіть, — ледве вимовила дівчина.

Вікторія з глибоким жалем дивилась на дівчину, яка важко дихала, відчуваючи, як кожен її видих стає все слабшим. Вона обвела поглядом навколо, та погляд зупинився на сумці, що лежала за кутком. Швидко піднявши її, Вікторія відкрила сумку та почала метушливо перебирати речі. Її руки відчули телефон, і вона миттєво набрала необхідні цифри.

— Швидка слухає, – почувся спокійний голос по ту сторону зв'язку.

— Я знайшла на вулицю дівчину, яка стікає кров’ю. Здається, вона стала жертвою нападу. – Голос Вікторії був турботливим.

— Назвіть адресу.

— Це біля головної школи міста. – Вікторія залишалась спокійною та врівноваженою.

— Швидка вже виїхала. Буль ласка, не залишайте дівчину одну.

— Так, звісно. Я залишусь з нею, поки швидка не приїде. – Твердо сказала вона.

Вікторія тихо підійшла до дівчини, яка закрила очі. Вона сіла на коліна та обережно взяла її руку, намагаючись відчути пульс. Пульс був, слабкий, але був. Дівчина була ще жива.

Вікторія зняла свою куртку та швидко замотала її навколо рани дівчини. Притискаючи тканину до рани, вона поклала свої руки зверху, затискаючи, намагаючись зупинити кров. Її рухи були рішучими, хоча сама вона була сповнена страху за долю цієї молодої дівчини.

— Швидка вже їде, тобі скоро допоможуть, – лагідно промовила вона, дивлячись на її обличчя, яке ставало блідим.

Швидка приїхала неочікувано швидко. Машина різко зупинилась. Одразу кілька медиків вийшли, поклали поранену дівчину на носилки та перенесли її в автомобіль. Вікторія не відводила погляду від дівчини, спостерігаючи, як її транспортують.

В цей момент позаду почувся голос:

— Вам доведеться поїхати з нами, як свідок!

Вікторія обернулась та побачила молодого лікаря в білому халаті, що стояв перед нею. Його погляд затримався на її обличчі, а вона, своєю чергою, посміхнулась, дивлячись своїми червоними очима прямо на нього. Ті очі світилися дивним й незвичайним світлом, хлопець миттєво розгубився. Крок назад — і ще один. Вікторія мовчки спостерігала за його реакцією, її посмішка ставала дещо загадковою.

Раптом вона наче розтанула у повітрі, немов у мить зникла з його погляду. Лікар збентежено обернувся на місці, спробував знайти її поглядом, але навколо не було нікого. Він почав панічно оглядатися, не вірячи своїм очам. Гучно видихнувши, він перехрестився та забіг назад у швидку машину, що вже готувалась до від'їзду.

***

Вікторія повільно йшла дорогою, що виводила з міста. Знову почав йти сніг. Вітер кружляв білі сніжинки в танець, а вона з посмішкою на обличчі, спостерігала за їх магічними рухами.

– Навіщо ти врятувала її? – Почула вона голос позаду.

Вікторія обернулась та побачила Луку, який стояв з темним виразом обличчя, дивлячись на неї.

– А що не так? – Відповіла вона, посміхаючись.

– Ти не повинна була втручатись! – Лука був повний незадоволення.

– Вона ж могла померти від втрати крові! – Вікторія вже не стримувала свого обурення.

– Значить, це її доля, – відповів Лука, голос його став ще холоднішим.

– Цим я від вас й відрізняюсь, – Вікторія зробила впевнений крок вперед, наближаючись до нього. Лука на мить розгубився, але швидко повернувся до своєї звичної холодної маски. – Вампіри завжди думають тільки про себе. Саме тому ви ніколи не станете знову людьми.

– Не сильно й потрібно, – з задоволенням сказав Лука.

– Ти можеш брехати собі та своїм друзям, але мені можеш сказати правду, – її очі стали небесно-блакитними, їх глибина здавалася безмежною. – Я знаю, про що ти мрієш.

У цю мить вітер піднявся, закружляв навколо неї, огортаючи Вікторію сріблястими сніжинками. Вони мерехтіли на її обличчі та вплітались в чорне волосся, неначе розсипані коштовності. Без куртки вона здавалась тендітною, а вітер грався легкою чорною блузкою, змушуючи тканину тріпотіти, ніби крила птаха, готового злетіти.

– Що в тебе вселилось? – Лука нервово відступив на крок назад, його погляд був наповнений тривогою.

– Ти мрієш знову стати людиною. Щоб твоє тіло знову стало теплим. Ти хочеш, щоб Зореслава повернулась до свого людського вигляду. Мрієш побачити рум'янець на її обличчі, чути, як її серце б'ється, – вона промовляла ці слова з такою солодкою, практично заворожуючою інтонацією.

Вікторія поступово наближалась до нього, а Лука не міг зупинити себе від відступу. Нарешті вона зупинилась, на мить опустила погляд. Але одразу ж її очі, тепер яскраво-червоні, піднялись та дивились на нього.

– Я знаю, що ви всі хочете повернутись додому. Але якщо не хочеш, щоб Зореслава перетворилась на попіл, запам'ятай: ми не повинні повертатись, – її голос, ще тільки що так м'який й солодкий, раптово став холодним, наче лід.

Лука почав нервово оглядатися навколо, не розуміючи, що відбувається.

– Ти справді так боїшся мене? – Вікторія розсміялась, в її сміху була якась зловісна, навіть захоплива нотка. Очі знову стали темно-карими, а голос повернувся до звичного звучання.

– Та пішла ти! – Лука різко відштовхнув її. Він швидко повернувся та пішов геть.

– Чого ти? Розсердився? – Вікторія сміялась ще голосніше.

Але Лука вже не слухав її. Раптово він розкрив свої чорні крила, з потужним поштовхом розірвав нічний повітряний простір, летячи геть від неї. Вікторія залишалась на місці, спостерігаючи за його політом, її обличчя все ще зберігало ту саму заспокійливу посмішку, що приховувала глибину її намірів.

У цій главі ми стаємо свідками розмови Вікторії та Луки. Їхня розмова напружена, що змушує Луку серйозно занепокоїтися.

Вікторія — одна з Покликаних, а отже, вона знає про Пророцтво більше, ніж усі інші.

Проте не поспішає розкривати всі свої секретий навіть отримує велике задоволення, натякаючи на події, які мають статися в найближчому майбутньому.

• Вікторія лякає Луку, і він навіть цього не приховує.
• Вона прямими словами говорить йому, що станеться з його коханою, якщо він не дослухається до неї.
• Та чи послухає хлопець поради Вікторії?
• А якщо ні — що тоді може статися?

Читай твір далі — всі відповіді чекають на тебе в наступних главах.