Раді Вас бачити!

Меліса стояла перед великим дзеркалом у своїй кімнаті, прискіпливо вивчаючи власне відображення. Червона помада ідеально лягала на губи, але в її очах не було колишнього блиску наївної дівчинки — тільки холодний, тверезий розрахунок.

Розмова з Мією телефоном досі відлунювала в її голові: «Я справді щаслива».

Ці слова пекли Мелісу і це не давало спокою.

Мія — її скромна, правильна молодша сестра — раптом отримала те, що мало належати Мелісі.

Марата.

Чоловіка, якого Меліса вважала своїм трофеєм. Хоч вони й провели разом лише одну ніч, вона була впевнена, що він її запам'ятав. Чоловіка, який ніколи не дивився на неї з тією ніжністю, про яку щойно, заїкаючись від емоцій, розповідала Мія. Хоч та й не говорила прямо, що це Марат, Меліса була впевнена, що мова йшла саме про нього.

— Маленька сучка... Щаслива вона... — процідила Меліса крізь зуби, підправляючи укладку. — Побачимо, наскільки тебе вистачить.

Вона знала Марата надто добре. Знав, де його клуб, знала, яких жінок він любить і який секс віддає перевагу. Мія попросту не зможе його задовольнити. Не ця сіра миша.

Коли Мія проговорилася, що збирається в його клуб завтра ввечері, план у голові Меліси народився сам собою. Їй не потрібно було вигадувати складні схеми — достатньо було просто опинитися там на півгодини раніше. Зіграти на випередження. Посіяти в голові Мії перше зерно сумніву, яке з корінням вирве цю її наївну «тиху довіру».

І можливо... Марат згадає, наскільки шаленою і гарячою була їхня ніч...

Коли таксі зупинилося біля нічного клубу Марата, Меліса впевнено вийшла з машини.

Шум басів уже долинав із дверей, але її мета була на другому поверсі — там, де знаходився кабінет і куди звичайним відвідувачам хід був закритий.

Вона пройшла повз охорону з тією невимушеною впевненістю, яка завжди відкривала їй двері.

Піднявшись сходами, вона помітила, що двері кабінету Марата були злегка прочинені. У коридорі було тихо. Меліса глибоко вдихнула, наче перед виходом на сцену, і зазирнула всередину.

Марат сидів за столом, переглядаючи якісь папери. Вечірнє світло лампи підкреслювало жорсткі риси його обличчя.

Він виглядав як завжди — зібраним, небезпечним і неймовірно привабливим.

Меліса без стуку штовхнула двері й зайшла, навмисно ступаючи тихо, щоб підійти ближче. Серце забилося швидше, коли вона відчула його знайомий запах дорогого парфуму.

Марат різко підняв голову, і його погляд миттєво став жорстким, коли він упізнав її.

— Що ти тут робиш? — його голос прозвучав як попередження.

Але Меліса не збиралася відступати. Вона вже чула краєм вуха кроки в коридорі — жіночий сміх та легку ходу Мії. Часу залишалося на один точний рух.

Вона підійшла впритул, ігноруючи його відстороненість, і сміливо поклала долоню йому на груди, відчуваючи, як під тканиною сорочки напружилися його м'язи.

Нереальний кайф...

Її пальці повільно ковзнули вниз, імітуючи інтимну близькість, якої насправді вже давно не було.

Вона схилилася і сказала це так, щоб було чутно навіть у коридорі:

— Сумував за мною?

Меліса краєм ока помітила, як тінь у дверях різко сіпнулася і зникла. Почувся швидкий тупіт підборів, що віддалялися.

«Отримуй своє...» — промайнуло в її голові тріумфальне усвідомлення, перш ніж Марат із силою перехопив її руку і з огидою відштовхнув її від себе.