Раді Вас бачити!

Марат дочекався, поки двері університету зачиняться за Мією, і вона зникне з поля зору.

Тільки тоді він перевів погляд на дорогу і вдарив по газах.

У салоні досі залишався її ледь вловимий аромат, і він зловив себе на думці, що не хоче відчиняти вікно.

З нею все було інакше.

Вона не була схожа на тих жінок, які зазвичай його оточували. Не відповідала глянцевим стандартам моди. Її м'які, округлі стегна так і манили до себе, викликаючи бажання торкнутися, сильно стиснути.

Жодних істерик, фальші чи гри на публіку. У ній не було подвійного дна. Вона була справжньою, живою, і те, як вона відреагувала на нього сьогодні, лише підтвердило — він усе робить правильно.

Тепер вона під його захистом.

Ні Зеленберг, ні тим більше Кеннет її більше не торкнуться. Це було не просто рішення, це стало відчуттям, яке перетворилося на непохитний факт. І Марат навіть не збирався сперечатися із цим фактом всередині себе.

За півгодини він уже сидів у просторому кабінеті Стіва.

— Привіт брате.— Пожав Марат руку Стіва.

—Той партнер із Західної Європи, з яким я перетнувся на прийомі, готовий до розмови, — одразу перейшов до справи Марат, відкинувшись у шкіряному кріслі.

Стів відірвався від монітора, його погляд миттєво став сфокусованим.

— Європа — це зовсім інші об'єми. Що він хоче?

— Те саме, що й усі. Ми хочемо продавати дорожче, а він хоче купувати дешевше, — засміявся Марат. — Але якщо серйозно, то він справді хоче гарантій і стабільного прибутку. — Марат покрутив у руці ручку. — Ми маємо запропонувати йому найвигідніші умови. Зріжемо нашу маржу на перших трьох партіях алмазів до мінімуму. Посунемо конкурентів, зайдемо на ринок, а далі вже диктуватимемо свої ціни.

Стів на кілька секунд замислився, прораховуючи ризики.

— Жорстко. Але якщо зачепимося за нього, вийдемо на абсолютно новий рівень. Я дам команду фінансистам підготувати попередні цифри до кінця тижня. І потрібно чітко прописати умови саме про перші партії, щоб не вийшло, як з Азією. Коли вони не прочитали, що це лише стартові поставки за такими цінами.

— Так, ти маєш рацію. Тоді нехай усе жорстко пропишуть. Перші угоди — це наживка, наступні підуть за тими цінами, які потрібні нам.

Ближче до вечора Марат приїхав у свій клуб. Денний час тут завжди був присвячений рутині, а ближче до заходу сонця заклад наповнювався гулом — ще не важкими басами ночі, але вже й не ранковою тишею. Він швидко закрив кілька питань із постачальниками елітного алкоголю та переглянув звіти начальника охорони, які йому передав Андре.

Залишившись сам у своєму кабінеті, він дістав телефон і набрав Андре.

— Є щось? — запитав він замість привітання.

— По Зеленбергу? — пролунав зосереджений голос Андре по той бік слухавки. — Поки все надто ідеально. Офіційні рахунки чисті, активи ростуть. Є кілька офшорів, через які проходять великі транзакції, але нічого критичного. Звичайні схеми ухилення від податків. Зовні все дуже гарно.

— Не буває все ідеально, — насупився Марат. — Шукай далі.

— Добре, копаємо.

Він кинув телефон на стіл і підвівся.

Міряючи кроками кабінет, Марат намагався зібрати пазл, який уперто не хотів складатися. Зеленберг — акула бізнесу. Він не з тих, хто віддає свою доньку такому слимаку, як Кеннет, просто через "давню дружбу". У їхньому світі таких понять не існує. Є лише вигода. Або страх.

Думки почали складатися в логічний ланцюжок. Якщо з фінансами Зеленберга все добре, значить, справа не лише в бізнесі. Кеннет — дуже вигідний партнер, це правда. Але для молодої дівчини Зеленберг міг знайти набагато кращу партію. Значить, Кеннет — це проблема, яку Зеленберг не зміг вирішити. Що у нього є на Зеленберга? Компромат, який змусив стару акулу прогнутися і віддати власну доньку як відступні? У цьому світі можливо все.

З цими думками він вийшов з кабінету і, проходячи другим поверхом клубу, зупинився на секунду, розглядаючи шумний зал і золоту молодь, яка спускала гроші своїх батьків.

Так... він дуже правильно вклав сюди гроші.

Вийшовши в прохолоду ночі, він сів у машину, на секунду заплющив очі й одразу побачив образ Мії. Всередині миттєво стало тепліше і спокійніше. Завівши мотор, він поїхав у бік дому.

Вже у своїй квартирі, Марат налив собі на два пальці віскі і підійшов до панорамного вікна. Нічне місто світилося тисячами вогнів, але його думки були холодними і розважливими. Він дістав телефон і знову набрав Андре.

— Слухай, я тут подумав... Якось не логічно віддавати заміж доньку за старого друга, якщо можна знайти гарну і вигідну партію. Ми копаємо не з того кінця, — тихо сказав Марат, щойно друг відповів. — Мені здається, справа не в Зеленбергу. Він лише маріонетка в цій угоді, як і Мія — трофей. Справа в Кеннеті.

Андре на мить замовк, аналізуючи інформацію.

— Думаєш, він тримає його на гачку?

— Чомусь я в цьому впевнений, — відрізав Марат. — Запряжи своїх айтішників. Нехай вивернуть усе цифрове життя Кеннета навиворіт. Дзвінки, рахунки, листування, камери спостереження біля його офісу. Мені потрібно знати, чим саме він тримає Зеленберга. Якщо тримає, звісно.

— Зрозумів. Запускаю своїх людей, — коротко відповів Андре.

— І ще одне, — додав Марат, і його голос став по-справжньому небезпечним. — Дай команду службі безпеки. Нехай приставлять до Кеннета людину, нехай поводить його цілодобово. Хочу знати, з ким він зустрічається, де буває і з ким спить. Ми знайдемо його слабке місце, і тоді я розчавлю його.

На цьому розмова завершилася. Марат залишився стояти в тиші своєї квартири, дивлячись на нічне місто, яке продовжувало жити своїм життям.