Раді Вас бачити!

«Юліана дивилася в його темні, ненаситні очі й відчувала, як усередині спалахує щось абсолютно нове й небезпечне.»

Юліана потягнулася до нього, стаючи на шпиньки, щоб бодай наблизитися до його недосяжних губ. Її тремтячі пальці обхопили міцну шию, торкаючись гарячої шкіри та відчуваючи під нею шалену пульсацію життя. Вона заплющила очі, відсікаючи реальність, і втиснулася своїми губами в його — відчайдушно, ламаючи останню лінію власної оборони.

Вона чекала на вибух. На те, що він нарешті перестане бути спостерігачем і стане тим звіром, якого вона так довго намагалася не помічати. Тепер вороття справді не було — вона сама вклала зброю йому в руки.

Спочатку він не відповідав. Северин стояв непорушно, дозволяючи їй торкатися своїх губ, пробувати їх на смак, немов солодку отруту. Юліана, задихаючись від власної зухвалості, з подивом відмітила, що він не робить жодної спроби накинутися на неї голодним звіром. Його пасивність лякала сильніше за будь-який напад, висмоктуючи повітря з легень.

Коли вона, збита з пантелику його спокоєм, смикнулася назад, світ перекинувся. Северин діяв без попереджень. Його руки — важкі й гарячі — просто підхопили її під сідниці, легко піднімаючи вгору, наче вона взагалі нічого не важила. Юліана скрикнула, і цей звук згаснув у його плечі, коли вона інстинктивно обхопила ногами його корпус. Дихання миттєво збилося. Вона всім тілом врізалася в його гарячий торс, а хватка його рук не залишала жодного міліметра вільного простору.

Северин більше не стримувався.

Він впився в її губи важким, брудним поцілунком — без жодної ніжності, жорстко й владно привласнюючи собі. Його язик з ходу пробив будь-який захист, вибиваючи з голови залишки думок. Крок, ще один, і він повільно опустив її на простирадла. Холодна тканина спершу обпекла спину морозним дотиком, але за мить почала плавитися під її пульсуючим тілом.

Северин на мить відсторонився, нависаючи зверху, наче демон над грішною душею. Очі — хижі, затягнуті каламутною пеленою голоду. Левицький вивчав кожен вигин, кожну тремтячу жилку на її шиї. Погляд повз нижче — по грудях, що часто й важко здіймалися, і сосках, що здається лише сильніше набрякали від цього німого доторку очима. Погляд скотився по плавній лінії живота й зачепився за стегна. І за те, що ховалося між ними — те, що вона поки що так відчайдушно стискала.

Його усмішка розтягнулася — гостра, оскалена, небезпечна. Юліану пересмикнуло. Вона почувалася абсолютно беззахисною, але відчувала це тіло й цей момент гостро, як ніколи.

Вона спробувала прикритися від цього нищівного погляду, але він перехопив її зап’ястя одним різким рухом. Пальці в замок, руки втиснуті в ліжко над головою. Розп’яття на шовку для йог оповної і беззаперечної влади.

— Навіть не думай, — прохрипів він, і від вібрації цього голосу все всередині неї стиснулося в глухий, гарячий вузол.

Юля завмерла, не сміючи навіть вдихнути — наче лезо вже приперли прямо до яремної вени.

— Северине… я ще ніколи… — слова застрягли десь посеред горла, не в силах вимовити це оголене зізнання, що проти його досвіду вона абсолютно чиста.

— Я знаю, — обірвав він хрипко, і це «знаю» прозвучало як факт, який взагалі не потребував пояснень. — Інакше б давно взяв своє. Без зайвих розмов.

Він підвівся, випроставшись на повний зріст. У напівтемряві його силует здавався демонічним, тьмяне світло нічника обтікало хижі контури тіла, перетворюючи його на статую гріха. Левицький дивився на неї згори вниз із тією хворобливою жагою, від якої повітря навколо ліжка ставало густим і гарячим, як кипляча смола.

— Але це прикре непорозуміння… — він зробив паузу, і його губи розтягнулися в обіцянці, що не віщувала пощади, — ми виправимо просто зараз.

У тиші кімнати суховато клацнула застібка ременя. Северин швидко позбувся штанів разом із білизною. Коротко шелеснула розірвана фольга презерватива — і за мить він уже знову нависав над нею.

Схилився нижче, не даючи їй жодної можливості оговтатися чи бодай глибоко вдихнути. Широкі долоні владно накрили її груди, вибиваючи з горла рваний, безпорадний стогін. Вологий рот накрив сосок, язик пройшовся по шкірі гарячою хвилею, від якої тіло інстинктивно вигнулося назустріч — слухняно й жадібно. Вона більше не намагалася опиратися. Вона сама просила про це. Северин просто зминав її під собою, випалюючи залишки самоконтролю важкими поцілунками й підминаючи під себе кожен міліметр її тіла.

Чоловік упевнено розвів її ноги коліном, звільняючи собі простір. Важка долоня опустилася між її стегон, і пальці лагідно, але відчутно ковзнули між вологих, гарячих складок.

Юліана шумно втягнула повітря носом, її очі ще більше розширилися, зіткнувшись із його пропікаючим, темним поглядом. Він пильно ловив кожну найменшу емоцію на її обличчі, відчуваючи від цього майже хворобливий екстаз. Пальці пішли глибше, занурюючись у її тісноту й вириваючи з її грудей рваний стогін.

— Ти коли-небудь сама торкалася свого тіла, Юліано? — прохрипів він прямо їй у губи. – Так, як це роблю я.

Дівчина відчула, як щоки миттєво заливає гарячою фарбою.

— Ні... я... ніколи... ммм, — видихнула вона, коли він знову штовхнув пальці вглиб її плоті.

Він повільно входив і виходив, а великий палець ритмічно терся об чуттєвий клітор, змушуючи її повністю віддатися цим відчуттям. Юліана стогнала, вперше в житті відчуваючи щось настільки божевільне й гостре — так, що хребет струшувало солодкими судомами, а все всередині палало й стікало соком.

Северин прискорив темп. Його вимогливі губи жорстко накрили її рот, а язик упевнено імітував глибокі, ритмічні поштовхи пальців всередині неї. І Юліана не втрималася. Гарячково схопившись за його зап'ястя, вона міцно звела стегна, до межі затискаючи його пальці в собі.

Перший у житті, справжній оргазм накрив шаленим божевіллям — підкинув стегна назустріч, прошиваючи тіло судомою й змушуючи її м'язи ритмічно стискатися навколо його пальців.

Між ніг розлилося пекло. Лоно пульсувало і залишки сорому остаточно випарувалися. Северин упевнено розтиснув їх своїм корпусом, знову вмостившись між її ніг і притискаючи її до матраца всією вагою. Юліана міцно обвила його стегна ногами, шукаючи опори в чоловікові, який повністю покривав її собою. Важкий, напружений до межі член вже упирався між складок. Він перехопив її зап’ястя мертвою, залізною хваткою, втискаючи в матрац, як комаху під скло. І увійшов різко, без жодного попередження — одним важким ривком, вибиваючи з її грудей глухе, надламане «о-ох».

З губ злетів крик, що одразу захлинувся в його роті під важким, нищівним поцілунком. Боляче. Нестерпно. Наче розпечений прут прошив її зсередини, наголово перекреслюючи все, що було «до». Вона хотіла відштовхнути його, вирватися з-під цієї нищівної ваги, але він тримав міцно, затиснувши її стегна у своїх лещатах.

— Пробач...

Важке дихання обпікало вухо, змішуючись із густим запахом її страху та дикого, тваринного збудження.

Левицький завмер усього на мить, даючи тілу дівчини призвичаїтися, прийняти його повністю, аби м'язи розслабилися й підкорилися його твердій силі. Він чітко відчував, як вона плавно піддається, і ця абсолютна влада над кожним її подихом п'янила сильніше за будь-який алкоголь.

Северин знову цілував її, наче намагався випити цей біль разом із киснем. Язиком злизував сльози з щік, але більше не сповільнювався ні на мить. Вдаряв до упора, таврував собою глибинно і безжально. Кожен поштовх був різким, рваним, сповненим первісної, хижої люті. Він відчував, як вона стискається навколо нього, гаряча і вузька, і це остаточно випалювало його розум. Юліана дряпала його спину, впивалася нігтями в шкіру, намагаючись передати йому свою агонію, та йому було байдуже. Він божеволів від цієї дівочої тісноти, від її падіння. Закинувши її ногу собі на стегно, увійшов ще глибше, забираючи все, що вона так ретельно оберігала від світу інших чоловіків.

Юліана тремтіла всім тілом. Стогони зривалися на хрип, шкіра стала вологою і липкою — вона вся була просочена ним, його запахом, його нищівною силою. Тепер вона остаточно належала йому. Він перший, хто зніс її бар’єри і перекреслив усе, що було до нього.

Дівоче тіло, досі незаймане, тепер повністю підлаштовувалося під його ритм, відповідаючи на кожен удар рваним, покірним рухом назустріч. Юліана судомно закушувала губи, намагаючись стримати крик, що драв горло, але щойно Северин схилився нижче, вона розкривала їх, шукаючи його рота, наче джерела води в пустелі. Їхні поцілунки були схожі на спробу вирвати одне в одного останній ковток кисню — вологі, зі смаком заліза та нищивної пристрасті.

Левицький не знав міри, як стихійне лихо. Його руки безжально стискали її груди, наче намагалися залишити на білій шкірі вічне клеймо своєї власності. Він накривав ротом її соски, висмоктуючи з неї стогони, які більше нагадували молитви грішниці перед плахою.

А потім світ навколо них почав розсипатися на іскри, як випалений папір.

Северин утробно застогнав, його м'язи під її пальцями стали кам'яними, а кожен удар серця віддавав у її тілі важким, пульсуючим ритмом. Він різко втиснувся до упору, здригаючись у важкому, конвульсивному спазмі. Тіло струсонула глуха судома розрядки, і гарячі товчки всередині Юліани остаточно підбили риску під усім, що сталося.

Северин підвівся на ліктях, важко дихаючи, і впився поглядом прямо в її очі. Його обличчя було вологим від поту, погляд — затуманеним темною пеленою, в якій повільно проступала холодна, скляна ясність переможця. Її губи горіли, погляд був сполоханим, безкрайньо синім, але острах зник, лишаючи на дні лише темне, каламутне бажання, яке він щойно сам пустив по її венах.

Він обхопив підборіддя Юліани долонею, пальці жорстко стиснули щелепу, змушуючи дивитися тільки на нього, як на свого бога і ката в одній особі. Очі в очі.

— Моя тепер, — процідив він. — По-справжньому моя. Навіть під шкірою.

Це слово «моя» в’їдалося в неї, як розпечене клеймо на живому тілі. Підкорена. Повноцінно і назавжди присвоєна.

Навіть якщо завтра він викине її зі свого життя, як використану гільзу. Навіть якщо вона ніколи не важитиме для нього більше, ніж випадковий трофей на одну гарячкову ніч, — це вже не мало значення. Северин став її частиною так само невідворотно, як чорнило стає частиною шкіри під голкою майстра. Він проріс у ній, пустив коріння крізь кожен здриг її тепер уже залежного, зламаного тіла.

Це неможливо було виправити. Неможливо було змити водою чи заглушити всередині. Юліана дивилася в його темні, ненаситні очі й відчувала, як усередині спалахує щось абсолютно нове й небезпечне. Вона більше не була колишньою.

— Моя, — прохрипів знову, і цей шепіт пропік її наскрізь, залишаючи всередині гарячий хміль.

Северин знову вткнувся обличчям у вигин її шиї, жадібно вдихаючи запах дівочої шкіри. Ніч тривала, але для Юліани все тільки починалося. Вона не почувалася розбитою — вона була сп'янілою від цієї сили, і опір остаточно поступався місцем чомусь значно більшому й дикішому.