Раді Вас бачити!

-Сила Місячної Призми, прийди! — урочисто пролунало з планшета.

Діана, не відриваючи погляду від екрана, захоплено прошепотіла:

— Вона зараз перевтілиться…

Аліса лежала поруч, підперши голову рукою, і з посмішкою спостерігала за донькою.

На подушці мирно спала Сейбл, абсолютно не реагуючи на гучні атаки, перевтілення та драматичну музику.

Раптом двері тихенько прочинилися.

Едвін почув знайому музику й одразу зрозумів, що відбувається.

— Ви почали без мене?

— Це був дитячий сеанс, — серйозно відповіла Аліса.

— Я теж дитина.

— Едвіне, тобі це не допоможе.

Він нічого не відповів, просто заліз на ліжко, влаштувався поруч з Алісою й обійняв її.

— Тепер я офіційно учасник сеансу.

Діана хихикнула.

— Едвіне, ти ж казав, що аніме — це дурниці.

— Я змінив думку.

— П'ять хвилин тому?

— Людина має право на розвиток.

Аліса тихо засміялася.

— Звичайно.

Едвін зручно вмостився, поклавши підборіддя Алісі на плече.

— Тільки не перемикайте.

— Ми навіть не збиралися.

— Добре.

На екрані Сейлор Мун уже готувалася до чергової атаки.

Діана захоплено подалася вперед.

— Дивіться!

Аліса й Едвін одночасно перевели погляд на планшет.

Сейбл уві сні тихенько ворухнула лапкою.

І лише вона, здається, була єдиною в кімнаті, кого абсолютно не цікавила Сейлор Мун.

Хоча через кілька хвилин її хвіст почав ритмічно смикатися в такт музиці.

— Навіть Сейбл дивиться, — пошепки сказала Діана.

Аліса подивилася на кішку.

— Ні. Вона спить.

Едвін серйозно кивнув.

— Але душею вона з нами.

Поки Усагі проживала свої чергові пригоди на екрані, аніме поступово ставало тихішим фоном для кімнати.

Діана заснула першою.

Вона згорнулася клубочком біля Аліси, все ще тримаючи в руках планшет.

Едвін заснув трохи пізніше, так і не випускаючи Алісу з обіймів.

Аліса, втомлена після довгого дня, незабаром теж заплющила очі.

На подушці мирно спала Сейбл.

До ранку в кімнаті залишилося лише тихе мерехтіння екрана.

Двері обережно відчинилися.

Аврора заглянула всередину й завмерла.

На ліжку спали всі четверо.

Діана притулилася до Аліси.

Едвін обіймав Алісу, наче навіть уві сні стежив, щоб ніхто її не потривожив.

Сейбл розляглася на подушці поруч.

Аврора кілька секунд просто дивилася на них.

На її обличчі з'явилася тепла усмішка.

— Мої діти... — тихо прошепотіла вона.

Вона підійшла до ліжка, вимкнула планшет і обережно накрила всіх однією великою ковдрою.

Затримавшись на мить, Аврора ще раз подивилася на цю картину.

Стільки пригод.

Стільки небезпек.

А тут вони просто спали разом, у безпеці.

Аврора тихо прикрила двері.

І залишила їх досипати до ранку.

До обіду Аліса, Діана, Едвін і навіть Сейбл так і не прокинулися.

Єдиною, хто вирішила, що спати далі вже необов'язково, була Сейбл.

Щоправда, прокидатися вона теж не збиралася.

Кішка просто перебралася на голову Алісі й зручно влаштувалася там, немов це була її особиста подушка.

Діана все ще спала поруч, обіймаючи Алісу за руку.

Едвін притискав Алісу до себе, навіть уві сні не бажаючи її відпускати.

Першою заснула Діана.

І першою прокинулася.

Дівчинка повільно розплющила очі й кілька секунд просто лежала, не рухаючись.

Потім подивилася на Алісу.

Вона була тут.

Поруч.

Не зникла. Не пішла кудись у своїх справах. Не залишила її саму.

Діана ледь усміхнулася.

Я не одна.

Їй більше нічого не потрібно було.

Принаймні зараз.

Її Аліса була з нею.

Поки для Діани цього було достатньо.

Вона обережно перевела погляд на обличчя Аліси й помітила, що та все ще міцно спить.

Діана тихенько посміхнулася.

А потім, щоб не будити її, почала гратися її волоссям.

Накручувала пасмо на пальчик, відпускала, потім брала інше.

— Гарне... — ледь чутно прошепотіла вона.

Сейбл сонно ворухнулася просто на голові Аліси.

Діана прикрила рот рукою, стримуючи сміх.

— Тільки не буди її.

Сейбл, звісно, навіть не відповіла.

Вона просто продовжила спати.

Діана знову подивилася на Алісу.

І вперше за довгий час прокинулася з відчуттям, що їй нікуди не треба поспішати.

Можна просто лежати поруч із людиною, яку вона любить.

І бути щасливою.

Аліса повільно розплющила очі.

Перше, що вона побачила, — Діану, яка сиділа поруч і перебирала пальцями її волосся.

Аліса ледь усміхнулася.

Дівчинка була такою захопленою, що навіть не помітила, як Аліса прокинулася.

Тому Аліса вирішила не псувати момент.

Вона знову заплющила очі й зробила вигляд, що спить.

А потім ледь помітно ворухнула пальцями.

Магія тихо відгукнулася.

На іншому боці кімнати кілька томів манґи Sailor Moon повільно піднялися в повітря.

Вони безшумно пропливли над ліжком і акуратно опустилися на подушку позаду Діани.

Туп.

Діана завмерла.

Вона озирнулася.

Її очі одразу загорілися.

— Ого...

На подушці лежали кілька томів манґи.

Дівчинка обережно взяла їх до рук.

— Сейлор Мун...

Вона щиро посміхнулася й почала гортати сторінки.

Аліса все ще лежала із заплющеними очима.

Тільки кутики її губ ледь помітно піднялися.

Діана навіть не здогадувалася, що її маленький сюрприз був зовсім не випадковим.

Іноді Алісі зовсім не потрібно було говорити:

«Я тебе люблю».

Достатньо було просто залишити поруч те, що змусить Діану посміхнутися.

Едвін прокинувся останнім.

Він ще кілька секунд не відкривав очей, просто лежав, тримаючи Алісу в обіймах.

Вдихнув знайомий аромат її волосся.

Останнім часом Аліса часто залишалася лише з Сейбл або Діаною.

Едвін розумів її.

Він не міг змусити її бути поруч із ним. Не хотів.

Тому просто чекав.

Чекав того моменту, коли Аліса сама дозволить йому залишитися.

Сьогодні вона не відсунулася.

Навпаки — спокійно лежала в його обіймах.

Едвін ледь усміхнувся.

Діана була повністю зайнята манґою й нічого не помічала.

Він нахилився ближче й майже непомітно поцілував Алісу в шию.

Аліса завмерла.

Тепло миттєво розлилося по всьому тілу.

Вона не відкрила очей.

Лише тихо видихнула й трохи сильніше притулилася до нього.

Едвін це відчув.

І більше нічого не робив.

Просто залишився поруч.

Саме цього він і чекав.

Діана зрештою не витримала.

Вона обережно взяла Сейбл на руки.

— Ходімо обідати. Ти, здається, теж уже голодна.

Сейбл сонно моргнула, але не заперечувала.

Двері за ними тихо зачинилися.

У кімнаті стало зовсім тихо.

Едвін ще кілька секунд просто лежав поруч.

Потім його рука ніжно ковзнула по животу Аліси — повільно, обережно, ніби він боявся порушити цей спокій.

Аліса заплющила очі.

Вона відчула це тепло.

І зрозуміла, що більше не хоче просто лежати спиною до нього.

Вона повернулася обличчям до Едвіна.

Він здивовано подивився на неї.

Аліса нічого не сказала.

Просто нахилилася й поцілу

вала його.

Поцілунок тривав довше, ніж вони обоє очікували.

Настільки, що зрештою довелося відсторонитися, щоб вдихнути.

Аліса подивилася на нього й усміхнулася.

Едвін теж усміхнувся.

Цього разу між ними не було ні сумнівів, ні очікування.

Лише вони.

І тиша кімнати, яка раптом стала ще теплішою.