Спочатку:
На сторінку книги
Аліса побачила біле світло.
А за ним — неймовірно красивий сад.
Дерева, квіти, зелень і стіл зі стільцями.
За столом сиділи мама й тато.
Вони посміхалися.
Аліса підійшла ближче й сіла на стілець навпроти них.
Тільки тоді помітила — вони не зовсім раді.
— Доню... Я так рада тебе бачити, — Олівія усміхнулася крізь сльози. — Але я не хочу, щоб тепер ти була тут.
Грег подивився на доньку.
— Ми тебе любимо. І вибач, що не дали тобі тієї любові, яку ти заслуговувала.
Олівія ніжно торкнулася обличчя Аліси.
— Пам'ятай, що навіть якщо нас немає поруч, мама й тато тебе люблять.
Аліса дивилася на них, не знаходячи слів.
— Але поки твій час не настав.
Грег підвівся.
Олівія теж.
Вони обійняли доньку.
— Твоя історія ще не завершилась.
Даріан застиг.
Він відчув, що прокляття відійшло.
І серце завмерло.
Він панічно почав шукати парну прикрасу, яку подарував їй.
Вона була чорною.
Даріан відкрив портал і вирушив до неї.
Аліса опинилася в чорному просторі.
Поруч із нею була жінка з картини. Вона використовувала магію, намагаючись утримати Алісу при житті.
— Бийся, серце. Я не здамся.
Аліса ледве відкрила очі.
— А ти хто?.. Де я?
Жінка подивилася на неї.
— Я твій шанс на життя. А від тебе потрібне лише одне — бажання жити.
Даріан опинився в лісі.
Дощ огорнув усе навколо.
Валтер, не відпускаючи Алісу, стояв на колінах.
Анабет магією намагалася щось зробити, але її руки тремтіли.
Світ навколо ніби зник.
Даріан дивився на Алісу.
І вперше не знав, що робити.
Рана почала затягуватися.
Рухи Анабет стали впевненішими.
Важко дихаючи, вона не відступала, вливаючи магію в онуку.
Валтер у свою чергу теж продовжував передавати їй свою магію.
Рози розцвіли на тілі Аліси.
Тук.
Тук.
Тук.
Серце забилося.
Даріан підійшов і взяв Алісу за руку.
І вона ледь помітно стиснула його руку.
Едвін у вигляді ворона прилетів до них.
Перетворившись на людину, він побіг до неї.
Світло вилетіло з тіла Аліси й відлетіло кудись у темряву.
Адель відкинуло магічною силою.
Вона пролетіла крізь простір і опинилася біля будинку, де колись була запечатана.
Вона не розуміла, що сталося.
Лише відчувала — щось змінилося.
Аліса відкрила очі.
Спочатку вона нічого не розуміла.
Навколо був дощ.
Вона відчула тепло чиїхось рук і почула голоси.
Аліса повільно вдихнула.
Вона була жива.
