Раді Вас бачити!

Новий робочий день приніс багато чого неочікуваного. Наприклад, думка про те, що всі співробітники фірми Богдана Шеремета схожі на нього – виявилася хибною. Я маю на увазі не зовнішність, хоча в такому бізнесі вона має велике значення.

Це я про одного дивака, що спозарання присіпався до мене з невідкладними справами. У дядька був геть неохайний вигляд: сорочка до пуття невипрасувана, довбешка не причесана, а костюм взагалі брудний. Замість теки чи пристойного кейса він кинув на мій стіл старезного «дипломата».

Поясню для тих, хто народився на світ після зникнення з обігу цієї речі. Мій тато тримає подібний десь в гаражі, тільки дещо кращий. У двадцятому столітті цю сумку використовували для зберігання паперів великі начальники. А ще мій татко жартує, що та місткість знахідка для переміщення спиртних напоїв. Хоч мій тато чоловік непитущий!

Так от нечупара вимагав аби я, з приймальні президента філіалу, начитувала його власну рекламу й відповідала на поточні дзвінки, що стосуються того пана? Я відмовилася й він розгнівано пішов геть.

За ним приперлася весела жіночка, років сорока, та журилася з моєї появи. Казала, що сама колись зналася на діловодстві, а тому я тут ні до чого. Вона зможе пану Шеремету у всьому допомогти. Я тихенько посміхалася й не сперечалась.

А Богдан знову затримувався. Я так розуміла, що передавши кермування офісом до моїх рук, поспішати зранку сюди йому не було жодного сенсу. Правильно, інакше навіщо я тут взагалі?

Та сьогодні Шеремет з’явився дещо злий і миттю розігнав неврівноважену публіку, а мене запросив до себе. Вчора, коли він знайомив мене з базами даних, я не нависала над ним звабливою тінню, як це демонструють в еротичних сценах кінематографа. Просто сиділа за сусіднім столом і бачила все, що він мені пропонує.

Але наразі бос зажадав моєї присутності поруч, аби швидше пояснити сенс питання. Я уважно вдивлялася в схему маркетингового «дерева» та випадково глянула на Нього зблизька. Яким же було моє здивування, коли на шиї біля вуха побачила довгасту гематому, простіше кажучи «засос». Тобто вечір та ніч Шеремет провів з жінкою, котра мала право залишати на його тілі подібні відзнаки пристрасті.

Зате я точно не мала жодного права помічати такі «дрібнички». Безумовно особисте життя шефа мене ніяк не стосується! Тоді чому раптом так гидко стало на душі? А може то дарунок коханої дружини й він просто не носить обручки?

– ...Злато, ти мене взагалі не слухаєш, а це важливо, – навіть не підводячи голови помітив мою неуважність він.

– Перепрошую, що відволіклась та наразі я дуже уважно слухаю, – тамую свою образу на невідому даму й далі робочу інформацію вбираю зосереджено. Але моя вперта підсвідомість продовжує аналізувати негативне ставлення до побаченого.

Скоро я повертаюся на своє робоче місце, щоб виконати поставлене босом завдання. Я вже казала, що навчає Шеремет так вправно, наче викладач лекцію читає. Він уміє подавати матеріал поступово і зважено. Звісно для мене тут все нове. Я ніколи не займалася маркетингом чи рекламою та навчатися мені цікаво.

Робота поглинула мене, аж раптом я почула тон, якого при першій зустрічі навіть не сподівалася. Тоді мій майбутній шеф був інтелігентним та лагідним. Через відсутність життєвого досвіду я ще не знала, що шлях до вершин бізнесу й публікацій на перших сторінках глянцю – довгий і тяжкий. А ще інколи він вимагає жорсткості та спілкування не лише з вихованими людьми.

– Не буду я діставати гроші з бізнесу, сказав! Я взагалі не розумію, чому ти причепилася до того салону? У нього навіть місце розташування незручне! Та пам’ятаю я про столик. Звісно замовлю! Сходи хоча б на масаж й відчепися від мене до вечора!!!

Дуже збуджений, як на бездоганного Кена, він накричав на свою Барбі й вискочив з кабінету. Далі звичайним людським голосом, без традиційної витонченості, попросив:

– Дитино, будь ласка, замов мені сьогодні на двадцяту столик внизу, у «мr.Zuma». Якщо будуть проблеми, представишся від мене. А ще вибач за цей інцидент. Жанна просто невиправна у своїх вибриках...

– Дружина? – злетіло з мого язика так швидко, що я не встигла зупинитись.

– Та не дай Боже! Хоча мені на таких щастить. Дві мої дружини в минулому, а це лише тимчасова розвага. Щиро перепрошую за все, – поступово повертався до свого бездоганного стану містер Шеремет, а я від його зізнань відчувала солодке полегшення.

– Не хвилюйся, Богдане. Замовлення я зроблю. Може ще щось потрібно?

В цю хвилину мій витончений шеф чомусь тяжко зітхнув, а потім кинув на мене загадковим поглядом і сказав відсторонене:

– Я буду години через дві. Ти тут привчай усіх до ввічливості й порядку. Упевнений, що в тебе це гарно вийде. Не будуть слухатися, телефонують мені.

Здавалося від розмови зі мною йому стало легше. Далі пан Шеремет сходив до кімнати відпочинку, з гарною душовою кабіною й масажем, та купою нашої ароматної продукції й звідти вийшов наче новенький. Він перевдягнувся в інший шикарний костюм і лице знову стало незворушним.

– Богдане, я забронювала столик на двох у «мr.Zuma» на двадцяту годину. Вас чекатимуть, – доповідаю про виконання роботи.

– Дякую, оперативно! Знаєш, Злато, якби хоч частина жінок була схожа на тебе, то чоловіки були б взагалі ні до чого, – видав він дивний комплімент.

– Босе, а це подяка чи образа? Хіба я аж настільки не схожа на жінку? Кажуть, трішки зависока, але я намагаюся це приховувати, – радість, що в нього немає офіційної дружини перла з мене так, що я відверто фліртувала тепер і навіть не соромилася свого стану. Та Шеремет не був би собою, якби цього не бачив.

– Вибач, я не це хотів сказати. Чесно кажучи, інколи як дивлюся на тебе, то вся моя багаторічна підготовка зводиться нанівець. Я вбираю від тебе чистоту й це мене щиро заводить. Злато, я вдячний, що допомагаєш мені бути справжнім. Зовнішність янгола та гострий розум у майбутньому зроблять тебе супержінкою. Головне обрати правильного супутника аби спільне життя не заламало та не скалічило тебе, – почула я від Богдана відверту промову і все це вже нагадувало якийсь незапланований контакт підсвідомості.