Раді Вас бачити!

Давно у нас не було справжнього вихідного дня. Скажімо в порівнянні з деякими прошарками суспільства родина вважається заможною, але для цього треба багато чим поступатися.

Наприклад, успішний місцевий бізнесмен Богдан Шеремет часто підіймається раніше сонця й ганяє в справах по всій окрузі. Ні, він не примушує силоміць когось підписувати контракти. Але нескінченні презентації, лекції для новачків, наради щодо фінансового стану осередку та наявності необхідної продукції на складах - вимотують неймовірно.

І коли б не багаторічний досвід та звичка до стрімкого й насиченого темпу життя, його б надовго не вистачило. Але мій Вогник залишається собою, та як ввечері заходить у дитячу помилуватися нащадками, що вже сплять, очі Шеремета наповнюються блаженним щастям.

Саме тому в неділю я урочисто оголосила:

– Сьогодні ми нікуди не підемо! Будемо засмагати біля басейну, зробимо барбекю з рибки та традиційний шашлик. Погода просто чудесна!

– Кохана, я хотів на годинку з’їздити до офісу, але якщо ти наполягаєш, я згоден! – зручніше вмостив мангал недалечко від басейну господар та пішов у дім за м'ясом. Мірчик вискочив до нас у піжамі й радісно заплескав у долоні над головою:

– Ура-а! Тато з мамою цілий день будуть вдома та ще й приготують нам шашлик. Люблю, пахуче смажене м'ясце! Нікусю, йди скоріше до нас! – простягнув він руки до сестрички, а вона сипала своїм дзвінким сміхом та прямувала в обійми брата.

Я повиносила з дому на стіл овочі й посуд та готувалася до нарізки салатів. Зателефонувала няні й сповістила, що в неї також сьогодні повний вихідний. Скоро мій юний помічник посадив Вероніку до її високо крісла та почав допомагати мені розподіляти зелень.

Періодично, з татовим яскравим поглядом, він біг у бік мангала й контролював чи правильно Богдан наповнює шампури м'ясом і овочами. Ароматне вугілля тліло й розповсюджувало навколо такі соковиті пахощі, що сусіди за парканом точно заздрили, але не заважали.

Вже був накритий святковий стіл і докладно розставлений посуд. Я спустилася до підвалу та принесла звідти пляшечку гарного сухого вина, що порадив чоловік. Вероніка уважно слідкувала за всіма та вже вимазалася шматочком дозрілого персика. Треба перевдягнути, поки чоловіки ще чаклують біля м'яса, а рибка вже готова й красується поруч з яскравими салатами.

Я принесла келихи для вина, а ватажок зграї разом з юним помічником, почали викладати апетитні підсмажені шматочки шашлику до спеціальної посудини в центрі столу. Богдан налив нам вина, Мірчикові свіженького соку й, сяючи своїм хижацьким поглядом, почав виголошувати тост:

– Яка ж прекрасна в мене родина! Кохана дружинонько й діточки, Бог свідок, що я найщасливіша людина на землі. З вами мені все до снаги й кожного дня я готовий перевернути цілий світ, аби ми були здорові й щасливі. Саме такі, яких я бачу тут. Бережи нас Господь!

Мірчик вже знав, що треба встати та цокнутися з усіма присутніми. Ми ніколи не крилися, що приємне застілля може супроводжуватися легкою випивкою. А ще коли до нас на поляну приходили куми, то хрещений Нікусі, предки якого були з Галичини, під чарчину голосно вигукував: «Будьмо, гей!» І наш юний козак, від поведінки дядька Тараса, залишався в захваті!

На терасі ми провели час до самісінького вечора. Плавали й засмагали, знімали відео, а ще хлопці катали Вероніку в човнику-качечці й дівчинка легенько торкалася блакитної води.

Осінній день видався по-літньому теплим, але вже коротшим і тому по всьому двору увімкнулося вечірнє освітлення. Вихідний промайнув на одному диханні й ми всі були готові до нових звершень...

Десь за зеленою огорожею тріснула гілка. Може просто впала з дерева, через те що була сухою? Після чергового запливу Богдан з Мірчиком жваво розтерлися рушниками та в шортах повернулися до столу.

– Синочку, ти яке будеш морозиво на десерт? Мамі звісно шоколадне, з фруктами. А тобі бананове чи з ананасами? – поцікавився наш господар.

– Ваша величносте, я згоден на ананасове, – дзвінко пожартував хлопчик і тато пішов у дім за смаколиками.

Богдан завжди дуже обережний, але наразі я почула з кухні гучний звук падіння чогось металевого, а потім дивний шум і побачила: як з нашого дому на мене біжить незнайомий афроамериканець.

Я намагалася зрозуміти, що діється та інстинктивно притисла Вероніку до грудей. Але громило вирвав дитинку з моїх рук і цинічно жбурнув до басейну. Я впилася кігтиками йому в очі та сили були нерівні й він штовхнув мене на плити біля води.

Я впала й сильно вдарилася об них головою та втратила свідомість. А наш диво-синочок, що ніколи в житті не бачив сцен насилля (навіть у кіно, бо ми йому забороняли), не розгубився й шубовснув за сестричкою в басейн.

Тим часом у будинку, посеред кухні, Богдан встиг обварити другого нападника свіжозвареною кавою й намагався відвернутися від ножа, якого непроханий гість заніс над ним.

Без кримінальних навичок бізнесмену Шеремету це давалося тяжко, але він тільки-но виголошував промову про захист щасливої родини, та й взагалі не вмів здаватися.

Коли злочинець схопився за обпечену пику, Богдан кілька разів приголубив його моєю улюбленою дерев’яною качалкою по голові. Шеремет бив, доки нападник не ослаб, а з голови його заструменіла кров. Він впав на підлогу й притих.

Тоді Богдан кинувся нам на допомогу. Вибіг з дому і в цей час я прийшла до тями та рачки поповзла в бік басейну, де борсалися наші діточки.

Зрозумівши, що подільнику не вдалося вбити господаря, мій нападник дістав звідкись пістолет і націлився на Шеремета. Та я не могла йому дозволити заподіяти шкоду коханій людині й свідомо зіп'ялась на ноги прямо на лінії вогню. Миттю почула страшний пекучий біль і всі подальші епізоди цієї халепи вже відбувалися без моєї участі...

Але ж історія поки не завершена й треба сказати, що той шурхіт з-за живої огорожі спричинила не суха гілка. Це причаїлися за нею дві потвори: Лариса й Леслі. Вони знімали побоїще на відео, аби потім відзвітувати Процюку й отримати за наші смерті грошову винагороду.

Тільки Лара не врахувала, що знаходиться вона не в Білій Церкві, а на території Сполучених Штатів. Тут люди страшенно не люблять, коли хтось без їх дозволу, спричиняє гамір серед приватних володінь. І пильний сусід, ще коли побачив двох жінок, що ховаються за кущами, миттю набрав «911».

Саме в момент, коли прозвучав постріл, поліціянти з гучною сиреною вже під’їхали до наших воріт. Можливо злочинець злякався знайомих звуків, а може все ж вирішив закінчити розпочате й пальнути в господаря та я завадила йому.

Копи, почувши постріли, довго не панькалися й випустили в людину зі зброєю кілька куль. Богдан встиг повідомити, що в домі на підлозі з розбитою головою валяється ще один нападник і кинувся рятувати мене. Коли Шеремет зрозумів, що я без свідомості та вся в крові, в нього почався істеричний напад.

А з-за зеленої огорожі поліціянти вже привели жінок, порушниць спокою. Леслі поводилася тихо, а Тарнавська виривалася й матюкалась останніми словами. Служителі закону вдягли обом на зап'ястки металеві прикраси й запхали до службового авто.

Скоро примчала швидка й мене під’єднали до всього, що необхідно. Богдану вкололи заспокійливе, а наш сміливий синочок ще тремтів від шоку й притискав до себе мокру сестричку та медикам він дозволив оглянути її. Маленька сильно плакала, бо злякалася стрімкого падіння до води, але ні переломів та ніяких інших травм у неї не виявили.

Тому з нападників, що Богдан добряче відходив качалкою по голові, також надали необхідну допомогу та вже повезли спецтранспортом до поліційного відділку. Бідолашний Шеремет наразі мало що тямив, але дім закрив і помчав у швидкій, разом зі мною й дітьми, до медичного центру.