Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+

Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.

Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років

Юля.

Двері зачиняються за моєю спиною занадто голосно. Так, ніби ставлять крапку.

Я пришвидшую крок до ліфта і поспіхом тисну кнопку.

Ліфт їде довго — і мене починає трусити ще сильніше.

Думки в голові:

«Не виходь!»

«Швидше їдь, залізяко!»

Двері розчиняються.

Влітаю всередину і тисну перший поверх.

Сильно. Часто. Нервово.

І тільки коли двері змикаються — мене накриває. Сльози ллються різко, без попередження. Не тихо. Не акуратно. Горло стискається так, що я не можу нормально вдихнути.

— Дихай… — шепочу сама собі, але не виходить.

Руки тремтять. Ноги ватяні.

Я виходжу на вулицю. Теплий вітерець дме в обличчя, а я просто йду. Не озираюся. І дороги майже не бачу.

Богдан не побіг за мною.

Не зупинив.

Не втримав.

Навіть не спробував.

Як завжди — відпустив.

Він залишився там. З нею.

З «минулим».

Або теперішнім.

«У мене нікого немає. Тільки ти, Вередлива.» — згадуються його слова.

— І Аня… — видихаю уривчасто.

Сльози течуть по щоках, падають на футболку. Я не витираю. Нехай.

Нехай буде видно, яка я дурепа.

Як завжди.

Наївна. Закохана. Тупа.

Люди навколо. Машини. Ранок. Сонце.

А в мене всередині — ніби ніч. Зимова. Холодна.

Звертаю в парк майже на автоматі. Ноги самі кудись ведуть.

Сідаю на найближчу лавку — різко, важко — і тільки тоді дозволяю собі згорнутися. Долоні закривають обличчя. І мене прориває. Ридання виривається з грудей хрипко, некрасиво. Я прикушую губу, щоб не завити вголос, але плечі все одно тремтять.

— Як же боляче… — виривається пошепки.

Не тому, що була Аня. А тому, що я повірила.

Повiрила в «мій».

У «ми — пара».

У «майбутнє».

У те, що минуле справді залишилося в минулому. Що я потрібна йому, дорога — і він не просто взяв те, що багато років тому не зміг.

А виявилося — я була права. Тоді. На початку.

Богдану вірити не варто. І підпускати його до себе — не потрібно.

Я намагаюся дихати глибше. Рахую вдихи, щоб стерти його з думок.

Раз.

Два.

Три.

Не допомагає.

Перед очима спалахами:

його руки,

його губи,

його дихання біля скроні,

«моя дівчинка».

— Яка ж я наївна… — шепочу, утикаючись лобом у коліна.

Я не злюся. 

Я спустошена.

Ніби всередині випалили все дощенту, а попіл ще гарячий. І боляче жалить.

Телефон у сумці вібрує без кінця.

Я розумію, хто це. Не дістаю.

Нам нема про що говорити.

Я більше ніколи не вчиню так безглуздо. Не підпущу до себе. Ні словом. Ні поглядом.

Я вже пішла.

Назавжди.

НАЗАВЖДИ…

Сльози поступово стихають. Залишається тупий біль і важкість у грудях.

Витираю обличчя долонями, глибоко вдихаю тепле ранкове повітря.

Парк тихий. Дерева шелестять листям. Світ не зруйнувався. Тільки мій — так.

Гучно і безповоротно.

Як же хочеться зникнути з цього міста, з цієї реальності…

Зникнути. 

У мене ж є практика, про яку ніхто не знає. Особливо він.

Дістаю телефон і думаю, кому подзвонити. Кого попросити про допомогу.

Єдине ім’я, що спливає в голові:

Руслан.

Телефон перестає вібрувати, і я швидко знаходжу потрібний контакт.

Секунду вагаюся.

Але потім натискаю.

Він відповідає миттєво.

— Юля? — голос Руслана звучить насторожено, ніби він уже відчуває, що щось не так. — Привіт…

Роблю вдих. Не виходить.

Виходить лише хрип.

— Привіт, — вичавлюю нарешті.

Пауза. Коротка. Але надто важка.

— Так… — він одразу змінюється. Голос стає жорсткішим. — Що сталося?

Я мовчу. І цього достатньо.

— Блять. Він тебе образив?! — різко. — Цей ідіот тебе образив?

Губи тремтять. Я заплющую очі.

— Русь… — голос зривається. — Можеш… можеш мені допомогти?

Сльози знову тихо течуть по щоках.

Я ковтаю.

Відповідь прилітає миттєво, без роздумів.

— Так. Звісно, так.

Я ще нічого не встигаю сказати, як звучить питання:

— А ти де? Я зараз приїду.

Я хмикаю.

Гірко. Не весело.

Я його грубо відшила, а він за першим моїм дзвінком мчить на допомогу.

— У парку Горького.

— П’ять хвилин, — відрізає. — Сиди там. Я виїжджаю.

Господи, ну я й егоїстка…

— Руслане, я… мені треба поїхати. Терміново. Сьогодні.

— Куди?

— У Київ.

— Добре, — одразу. — Я допоможу. Чекай. Зараз буду.

Я піднімаю обличчя до неба.

Очі печуть. Серце болить. Совість гризе.

Але я не знаю, кому ще могла подзвонити…

Сиджу нерухомо — і рішучість лише міцнішає.

Поїду до Києва сьогодні. А краще — зараз. Там сховаюся від усіх і всього. Дам собі кілька днів виплакатися, а потім зберуся так, що ніхто й не зрозуміє, що всередині все розбите.

Богдан дзвонить без перестанку.

Дзвінок обривається.

Відкриваю контакт і тисну на «Заблокувати».

— Прощавай, Богдане…

Втуплюю погляд у землю і чую поруч веселий сміх перехожих. Серце стискається ще сильніше.

Ніби нічого такого — щасливі люди. І що?

Але це дратує. Бісить. Злить.

Телефон знову вібрує.

Катя.

Скидаю — говорити не хочу.

Але дзвінок повторюється.

Я не реагую. Лише стискаю телефон у руці.

Замовкає.

І знову дзвінок.

Катя ніколи не дзвонить підряд стільки разів.

Ще раз.

Я тисну — відповісти.

— Юляшо… — Катя говорить обережно, ніби йде по тонкому льоду. — Ти де?

— Тобі навіщо? — питаю рівно, але хрипло.

Пауза.

— Богдан попросив… — починає вона і одразу запинається. — Він з розуму сходить. І...

— Стоп, — перебиваю різко. — Катю, не треба. Я не хочу нічого чути.

— Юль… — вона зітхає. — Я просто між вами. Кир чекає, мені треба щось відповісти.

Я заплющую очі. Рахую до трьох. Інакше зараз просто почну кричати, щоб не пекло так у серці.

— Скажи, що я поїхала в Миколаїв.

— У Миколаїв? — вона фиркає. — Юль, ти серйозно? А вдома не спалишся?

— Не спалюся, — коротко. — Я сьогодні їду до Києва.

Катя мовчить. Довго.

— А не рано їхати? Чи… Юль, Богдан щось накоїв?

Прикушую губу до болю, але відповідаю:

— До нього прийшла його дівчина.

— Щооо? — верещить. — Ти впевнена?

— Кать… — голосно видихаю. — Не зараз.

Піднімаю погляд — бачу Руслана — він уже йде до мене швидким кроком.

— Мені треба йти. Богдану про Київ — ні слова. Пообіцяй!

Катя видихає.

— Обіцяю, Юль, обіцяю. Я приїду до тебе завтра — не залишу одну.

Я киваю, хоч вона й не бачить.

— А ти будь розумничкою і дурниць не нароби, — наставляє.

— Буду. Бувай.

Кидаю телефон у сумку і не хочу піднімати погляд на Руслана.

Він зупиняється переді мною, дивиться уважно — занадто уважно, як людина, яка бачить більше, ніж їй дозволено.

Мені ніяково. Відчуття, ніби всі бачать, що я провела ніч із чоловіком, а зранку до нього прийшла інша.

Руслан присідає переді мною навпочіпки, щоб бути на рівні очей.

— Юль… — тихо. — Що він тобі зробив?

Голос намагається звучати рівно, але я чую лють, яка рветься назовні.

Відводжу погляд і ловлю себе на бажанні — закрити засоси руками.

— Русю, — беру сумку і встаю. — Відвези мене додому, будь ласка.

Він завмирає на секунду.

Потім повільно піднімається, стискає щелепу — так, що грають жовна.

— Машина біля входу в парк, — каже рівно.

Роблю кілька кроків, але він хапає мене за руку.

— Юль…

— Не треба, будь ласка, — шепочу, звільняючи руку. — Не зараз.

Руслан затримує погляд на моїй шиї — щоки одразу палають. І я швидко йду до виходу, крадькома дивлячись на перехожих.

Сама не знаю — хочу побачити його чи боюся цього.

— З квитком допомогти?

— Якщо можеш — допоможи, будь ласка, — відповідаю, озираючись.

Серце на мить завмирає.

Богдан.

Я зупиняюся, як укопана.

Але хлопець обертається, комусь усміхаючись — не він.

Руслан поруч видихає і відчиняє мені дверцята.

— Сідай, Юлю.

Я сідаю, змахую чергову сльозу і проклинаю той день, коли вперше його побачила.

Джулія Блеквуд
Все-таки ти моя

Зміст книги: 106 розділів

Спочатку:
Анотація
1778263279
198 дн. тому
Розділ 1
1778263413
198 дн. тому
Розділ 2
1778263443
198 дн. тому
Розділ 3
1778263487
198 дн. тому
Розділ 4
1778263531
198 дн. тому
Розділ 5
1778263582
198 дн. тому
Розділ 6
1778263659
198 дн. тому
Розділ 7
1778263754
198 дн. тому
Розділ 8
1778263802
198 дн. тому
Розділ 9
1778263872
198 дн. тому
Розділ 10
1778264506
198 дн. тому
Розділ 11
1778665178
193 дн. тому
Розділ 12
1778665279
193 дн. тому
Розділ 13
1778665380
193 дн. тому
Розділ 14
1780600668
171 дн. тому
Розділ 15
1780600794
171 дн. тому
Розділ 16
1780600852
171 дн. тому
Розділ 17
1780600948
171 дн. тому
Розділ 18
1780601019
171 дн. тому
Розділ 19
1780726880
169 дн. тому
Розділ 20
1780726922
169 дн. тому
Розділ 21
1780895768
167 дн. тому
Розділ 22
1780895844
167 дн. тому
Розділ 23
1780895920
167 дн. тому
Розділ 24
1781079127
165 дн. тому
Розділ 25
1781079173
165 дн. тому
Розділ 26
1781079230
165 дн. тому
Розділ 27
1781819645
156 дн. тому
Розділ 28
1781819704
156 дн. тому
Розділ 29
1781819768
156 дн. тому
Розділ 30
1781819811
156 дн. тому
Розділ 31
1781819890
156 дн. тому
Розділ 32
1781819953
156 дн. тому
Розділ 33
1782750405
146 дн. тому
Розділ 34
1782752726
146 дн. тому
Розділ 35
1782752772
146 дн. тому
Розділ 36
1782752829
146 дн. тому
Розділ 37
1782752867
146 дн. тому
Розділ 38
1782752918
146 дн. тому
Розділ 39
1782752956
146 дн. тому
Розділ 40
1782753234
146 дн. тому
Розділ 41
1782753270
146 дн. тому
Розділ 42
1782753309
146 дн. тому
Розділ 43
1782753350
146 дн. тому
Розділ 44
1782753386
146 дн. тому
Розділ 45
1782753426
146 дн. тому
Розділ 46
1782753473
146 дн. тому
Розділ 47
1782753510
146 дн. тому
Розділ 48
1782753548
146 дн. тому
Розділ 49
1782753585
146 дн. тому
Розділ 50
1782753634
146 дн. тому
Розділ 51
1783166965
141 дн. тому
Розділ 52
1783167013
141 дн. тому
Розділ 53
1783167051
141 дн. тому
Розділ 54
1783167093
141 дн. тому
Розділ 55
1783167128
141 дн. тому
Розділ 56
1783167171
141 дн. тому
Розділ 57
1783167207
141 дн. тому
Розділ 58
1783167251
141 дн. тому
Розділ 59
1783167300
141 дн. тому
Розділ 60
1783167543
141 дн. тому
Розділ 61
1783167594
141 дн. тому
Розділ 62
1783167653
141 дн. тому
Розділ 63
1783167713
141 дн. тому
Розділ 64
1783167751
141 дн. тому
Розділ 65
1783167790
141 дн. тому
Розділ 66
1783167844
141 дн. тому
Розділ 67
1783167949
141 дн. тому
Розділ 68
1783167996
141 дн. тому
Розділ 69
1783168076
141 дн. тому
Розділ 70
1783168354
141 дн. тому
Розділ 71
1783168423
141 дн. тому
Розділ 72
1783168474
141 дн. тому
Розділ 73
1783168512
141 дн. тому
Розділ 74
1783168585
141 дн. тому
Розділ 75
1783168638
141 дн. тому
Розділ 76
1783168679
141 дн. тому
Розділ 77
1783168723
141 дн. тому
Розділ 78
1783168763
141 дн. тому
Розділ 79
1783168804
141 дн. тому
Розділ 80
1783168845
141 дн. тому
Розділ 81
1783168884
141 дн. тому
Розділ 82
1783168923
141 дн. тому
Розділ 83
1783168959
141 дн. тому
Розділ 84
1783169047
141 дн. тому
Розділ 85
1783169089
141 дн. тому
Розділ 86
1783169124
141 дн. тому
Розділ 87
1783169168
141 дн. тому
Розділ 88
1783169212
141 дн. тому
Розділ 89
1783169255
141 дн. тому
Розділ 90
1783169300
141 дн. тому
Розділ 91
1783169338
141 дн. тому
Розділ 92
1783169375
141 дн. тому
Розділ 93
1783169420
141 дн. тому
Розділ 94
1783169459
141 дн. тому
Розділ 95
1783169571
141 дн. тому
Розділ 96
1783169611
141 дн. тому
Розділ 97
1783172933
141 дн. тому
Розділ 98
1783173016
141 дн. тому
Розділ 99
1783173053
141 дн. тому
Розділ 100
1783173090
141 дн. тому
Розділ 101
1783173130
141 дн. тому
Розділ 102
1783173185
141 дн. тому
Епілог
1783173297
141 дн. тому
Бонусний розділ 1
1783173341
141 дн. тому
Бонусний розділ 2
1783173378
141 дн. тому
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу покупку!