Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+

Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.

Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років

Богдан.

Я не від’їжджаю від будинку Юльки, так і сиджу в машині, чекаючи, по суті, незрозуміло чого.

Погляд не відривається від циферблата.

Час тягнеться повільно, а відчуття — ніби його проходить до хріна багато.

— Все, блять, — шиплю.

Я не можу просто сидіти.

НЕ МОЖУ.

Беру телефон, знову набираю Юлю.

Гудка немає.

— Вередлива ти, Юля. Дуже.

Кидаю телефон на сусіднє сидіння, хапаюся за кермо, стискаючи його щосили. Газ у підлогу — і машина зривається з місця.

Зараз куплю нову сімку і подзвоню їй. А якщо знову заблокує — двадцять куплю. І з кожної дзвонитиму. Їй набридне — і вона погодиться поговорити.

Сподіваюся.

Дорога, сука, як на зло — забита, аж до сигналів. Я не можу спокійно стояти в заторі — мені вже, терміново треба.

Тисну на клаксон — мені теж сигналять у відповідь. Але кілька машин з’їжджають на бордюри, пропускаючи мене.

Зриваюся з місця, дякую аварійкою.

Є ще нормальні люди, що входять у положення.

Різко звертаю до першого-ліпшого кіоску з мобільним зв’язком. Гальмую так, що машина верещить.

Вилітаю назовні, грюкнувши дверима.

— Сімку, — кидаю продавцю. — Будь-яку. Швидко. П’ять.

Він щось питає, але я його не чую. У голові знову і знову її обличчя.

Те, як вона дивилася на мене в коридорі — ніби я помер у неї на очах.

Оплачую, киваю, забираю пакети.

Сідаю в машину, тремтячими руками міняю сімку.

Телефон вмикається занадто довго.

— Давай… — шепочу. — Давай же…

З’являється зв’язок.

Швидко набираю номер Юлі.

Гудки.

Один.

Другий.

— Візьми слухавку, сонечко… — голос зривається. — Будь ласка.

Третій гудок.

Вона відповідає.

Я чую шум, чужі розмови.

Серце зривається на швидкий ритм.

— Юлечко, давай поговоримо, — тараторю. — Мене…

Зв’язок обривається. Я навіть не почув її голосу.

Набираю ще раз.

«Абонент недоступний або перебуває поза зоною досяжності…» — противний жіночий голос.

Не «не відповідає».

Не «зайнято».

Недоступний.

Холод миттєво проходить по хребту. У грудях стискає так, ніби хтось вирвав повітря.

— Ні, — видихаю. — Ні-ні-ні…

Юлька… ну навіщо ти так?

Пробую ще раз.

«Абонент недоступний…»

— Чорт…

Дурна надія, яка точно провальна. Але я розриваю ще одну картку.

Вставляю. Чекаю.

Набираю.

«Абонент…»

— Блять… блять, блять… — б’ю долонею по керму.

Вона вимкнула телефон.

ВИМКНУЛА.

Наче я для неї нічого не значу.

Наче немає до мене жодних почуттів.

Наче вона не просто пішла, а вирішила жити без мене.

Не на зло. Не згарячу. А свідомо.

Усередині щось остаточно обривається.

— Ти серйозно?.. — хриплю, жбурляючи картки на заднє сидіння. — Отак?..

— Ні, Юлька, так не піде!..

Знаю, що важливий тобі.

Знаю, що почуття в тебе є.

І знаю — я не винен.

— Я тебе знайду!

Змушу вислухати. Вимолю пробачення. І більше жодних таємниць від тебе не буде. Розкажу все. Навіть те, як здихав, захлинаючись почуттями до тебе ще малою.

Телефон оживає — і я хапаю його, як голодний шматок хліба.

— Юлька?..

Толік.

— Пробив? — питаю замість «алло».

По той бік щось шарудить.

— Вона на швидкісній трасі, кудись виїжджає з міста.

— Я це знаю, — роздратовано. — Куди? Куди саме їде?

— Богдане, я не всесильний. Розумієш це?! — відповідає. — Твоя дівчинка розумна — вимкнула телефон. Далі тільки чекати — поки ввімкне.

Я відкидаюся на спинку, заплющуючи очі.

Сукаааа…

Треба було не дзвонити.

— Ідіот… — ціджу крізь зуби, вчепившись у телефон сильніше.

— Я? — ліниво цікавиться Толян.

Було б непогано. Але, на жаль — я.

— Я… Я дзвонив їй з різних сімок.

— О-о, — тягне Толян. — Помилка. Велика.

— Та знаю я, — гаркаю. — Тепер що робити?

Звук зачинених дверей у трубці.

— Чекати. Більше нічого.

Чекати…

Це неможливо.

— До вечора, ну максимум — зранку, з’явиться в мережі. Сподівайся на це, — підбадьорює. — Зазвичай так і буває.

— Юлька не звичайна. Вона Вередлива, — виривається саме собою.

— Ну-у, якщо Вередлива й розумна — то замінить сімку.

Я смикаюся на сидінні, як ошпарений.

— Сука, ти нахуя мені це кажеш? Я й так не знаю, що робити.

Толік протяжно видихає.

— Приїжджай — розкажеш, що сталося. Може, разом щось придумаємо.

Я зараз за будь-яку ниточку готовий хапатися.

— Їду.

Вивертаю, вклинююсь у потік.

Юлька, будь ласка, не рубай усе одним махом.

Я не така тварюка, як ти думаєш.

******

Юля.

Світло в салоні спалахує, б’є в запалені від сліз очі. Я заплющуюся, відчуваючи, як пече.

Водій оголошує кінцеву. Дякує за поїздку — все стандартно. Голос у мікрофоні рівний, ввічливий.

Люди поруч метушаться, сміються, радіють приїзду.

А я…

А я сиджу і не рухаюся. Ноги ніби налилися свинцем.

Секунда.

Друга.

Потім змушую себе встати. Взяти сумку. І піти до виходу.

Спускаюся сходами. Свіже, тепле повітря огортає, ніби обіймає.

Навколо вогні, метушня, ті, хто зустрічає — з квітами, м’якими іграшками. Життя кипить.

У всіх, крім мене.

Вдихаю глибше.

Привіт, зміни. Сподіваюся, тут я переживу це не так боляче.

Підходжу до водія за валізою. Він кидає на мене погляд і дістає останню — мою. Ставить на землю, але ручку не відпускає.

— Нове місто — це як чистий зошит, і тільки ти вирішуєш, як усе почнеться.

Я різко піднімаю голову.

— Я нічого не питала! — шиплю.

Мені зараз не до мудрості, дядьки з бородою.

Він ледь усміхається.

— Знаю. Але таких, як ти, — бачу часто, — прибирає руку від валізи. — І ще жодна не пошкодувала, що зважилася на зміни.

Я мовчки беру ручку й нахиляю валізу. Відходжу від нього, але через кілька кроків усе ж шепочу:

— Дякую.

Я вирішую… — дзвенить у голові.

Так — вирішую.

Забути тебе, Богдане.

І побудувати нове щасливе життя. Крапка.

А зараз — час зібратися. Купити нову сім-карту, зняти номер, бо заселять лише через кілька днів. І подзвонити мамі, Каті і… Руслану?

Чи йому не дзвонити?

Не хочу давати надію на щось.

Її немає.

Ні в кого її немає.

Хочеться стати тією холодною леді, яку, окрім кар’єри, нічого не цікавить.

Так легше. Так простіше. Так не боляче.

Робота не зраджує. Вона, навпаки, лікує.

Лікує всіх наївних дуреп, які довірилися не тій людині й заплатили за це — серцем.

Джулія Блеквуд
Все-таки ти моя

Зміст книги: 106 розділів

Спочатку:
Анотація
1778263279
198 дн. тому
Розділ 1
1778263413
198 дн. тому
Розділ 2
1778263443
198 дн. тому
Розділ 3
1778263487
198 дн. тому
Розділ 4
1778263531
198 дн. тому
Розділ 5
1778263582
198 дн. тому
Розділ 6
1778263659
198 дн. тому
Розділ 7
1778263754
198 дн. тому
Розділ 8
1778263802
198 дн. тому
Розділ 9
1778263872
198 дн. тому
Розділ 10
1778264506
198 дн. тому
Розділ 11
1778665178
193 дн. тому
Розділ 12
1778665279
193 дн. тому
Розділ 13
1778665380
193 дн. тому
Розділ 14
1780600668
171 дн. тому
Розділ 15
1780600794
171 дн. тому
Розділ 16
1780600852
171 дн. тому
Розділ 17
1780600948
171 дн. тому
Розділ 18
1780601019
171 дн. тому
Розділ 19
1780726880
169 дн. тому
Розділ 20
1780726922
169 дн. тому
Розділ 21
1780895768
167 дн. тому
Розділ 22
1780895844
167 дн. тому
Розділ 23
1780895920
167 дн. тому
Розділ 24
1781079127
165 дн. тому
Розділ 25
1781079173
165 дн. тому
Розділ 26
1781079230
165 дн. тому
Розділ 27
1781819645
156 дн. тому
Розділ 28
1781819704
156 дн. тому
Розділ 29
1781819768
156 дн. тому
Розділ 30
1781819811
156 дн. тому
Розділ 31
1781819890
156 дн. тому
Розділ 32
1781819953
156 дн. тому
Розділ 33
1782750405
146 дн. тому
Розділ 34
1782752726
146 дн. тому
Розділ 35
1782752772
146 дн. тому
Розділ 36
1782752829
146 дн. тому
Розділ 37
1782752867
146 дн. тому
Розділ 38
1782752918
146 дн. тому
Розділ 39
1782752956
146 дн. тому
Розділ 40
1782753234
146 дн. тому
Розділ 41
1782753270
146 дн. тому
Розділ 42
1782753309
146 дн. тому
Розділ 43
1782753350
146 дн. тому
Розділ 44
1782753386
146 дн. тому
Розділ 45
1782753426
146 дн. тому
Розділ 46
1782753473
146 дн. тому
Розділ 47
1782753510
146 дн. тому
Розділ 48
1782753548
146 дн. тому
Розділ 49
1782753585
146 дн. тому
Розділ 50
1782753634
146 дн. тому
Розділ 51
1783166965
141 дн. тому
Розділ 52
1783167013
141 дн. тому
Розділ 53
1783167051
141 дн. тому
Розділ 54
1783167093
141 дн. тому
Розділ 55
1783167128
141 дн. тому
Розділ 56
1783167171
141 дн. тому
Розділ 57
1783167207
141 дн. тому
Розділ 58
1783167251
141 дн. тому
Розділ 59
1783167300
141 дн. тому
Розділ 60
1783167543
141 дн. тому
Розділ 61
1783167594
141 дн. тому
Розділ 62
1783167653
141 дн. тому
Розділ 63
1783167713
141 дн. тому
Розділ 64
1783167751
141 дн. тому
Розділ 65
1783167790
141 дн. тому
Розділ 66
1783167844
141 дн. тому
Розділ 67
1783167949
141 дн. тому
Розділ 68
1783167996
141 дн. тому
Розділ 69
1783168076
141 дн. тому
Розділ 70
1783168354
141 дн. тому
Розділ 71
1783168423
141 дн. тому
Розділ 72
1783168474
141 дн. тому
Розділ 73
1783168512
141 дн. тому
Розділ 74
1783168585
141 дн. тому
Розділ 75
1783168638
141 дн. тому
Розділ 76
1783168679
141 дн. тому
Розділ 77
1783168723
141 дн. тому
Розділ 78
1783168763
141 дн. тому
Розділ 79
1783168804
141 дн. тому
Розділ 80
1783168845
141 дн. тому
Розділ 81
1783168884
141 дн. тому
Розділ 82
1783168923
141 дн. тому
Розділ 83
1783168959
141 дн. тому
Розділ 84
1783169047
141 дн. тому
Розділ 85
1783169089
141 дн. тому
Розділ 86
1783169124
141 дн. тому
Розділ 87
1783169168
141 дн. тому
Розділ 88
1783169212
141 дн. тому
Розділ 89
1783169255
141 дн. тому
Розділ 90
1783169300
141 дн. тому
Розділ 91
1783169338
141 дн. тому
Розділ 92
1783169375
141 дн. тому
Розділ 93
1783169420
141 дн. тому
Розділ 94
1783169459
141 дн. тому
Розділ 95
1783169571
141 дн. тому
Розділ 96
1783169611
141 дн. тому
Розділ 97
1783172933
141 дн. тому
Розділ 98
1783173016
141 дн. тому
Розділ 99
1783173053
141 дн. тому
Розділ 100
1783173090
141 дн. тому
Розділ 101
1783173130
141 дн. тому
Розділ 102
1783173185
141 дн. тому
Епілог
1783173297
141 дн. тому
Бонусний розділ 1
1783173341
141 дн. тому
Бонусний розділ 2
1783173378
141 дн. тому
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу покупку!