Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Здавалося, життя увійшло у звичну колію, і Ліза була щаслива. Вона їхала на роботу праворуч від Романа, працювала у логістиці і ловила доброзичливі погляди офісу. Вона дуже старалась і майже встигала за Романом, хоча іноді й хотілося сказати, щоб взяв іще одну помічницю... Якраз вдвох вони б упоралися з його темпом і напором.
А вечорами... приходив Максим. Майже завжди. І вони передивлялися нові й нові фрагменти з усіх можливих камер навколо місця першої спроби викрадення.
Цього разу він прийшов майже об одинадцятій вечора.
— Знайшли, — кинув він, не вітаючись. — Пощастило. Навпроти стояв «Майбах». Власник — параноїк, реєстратор останньої моделі, знімає у 4К цілодобово. Тобі варто це побачити.
Роман взяв у нього флешку, увімкнув ноутбук і прикипів до екрана. Якість була прекрасна — можна було розгледіти недопалки біля бордюру.
— Лізо, йди сюди, — тихо покликав він, не відриваючись і знову ставлячи відео на повтор.
Вона стала за його спиною і з замиранням серця й собі втупилась у монітор.
Гліб стояв у тіні вентиляційної труби. Поруч переминалися з ноги на ногу, тривожні і якісь сіпані, двоє інших — ті, чиї обличчя вона вже ніколи не забуде. Гліб нервово говорив, розмахуючи руками. Тоді дістав щось із кишені.
— Дивіться, — сказав Максим, хоча вони й так не відривались від зображення.
Гліб почав крутити в пальцях і підкидати той предмет. Запальничка. Та сама, яку знають усі: унікальний подарунок і «фізичний доказ» із місця вбивства.
Зрештою в якийсь момент Гліб не спіймав її, запальничка впала вниз і застрягла між прутами решітки водостоку. Гліб смикнувся — певно, лайнувся — і нахилився. Обидва найманці присіли поруч, всі по черзі намагалися підчепити річ пальцями. Один дістав складаний ніж — Ліза скривилась, одразу подумавши, що саме ним було поранено Романа, — і штрикав ним у щілину. Але запальничка, навпаки, впала глибше, і її вже не було видно.
І тоді всі троє скочили на ноги та повернули голови у бік бару.
— Це Рита мене вивела, — здогадалась Ліза.
Роман кивнув. Гліб швидко зник із поля зору, а найманці пішли, мабуть, до свого авто.
— Все, — сказав Максим.
Роман зупинив кадр і наблизив решітку водостоку. Нічого не було видно.
— Вони її не дістали, — сказав він чітко.
Ліза не була впевнена, чи це щось означає:
— Але Гліб міг повернутися у будь-який день.
— Міг би. Якби мав за чим. Ти забула, що він досі знати не знає, куди ділася його запальничка? Він був в унарі постійно. Ми ж віримо Глібу?
— Так, ми віримо Глібу, — підтвердила Ліза. — Та що це все означає?
— Лише одне, — твердо сказав Роман. — Хтось інший йшов цим же слідом. Бачив це чи інше відео з цими ж кадрами. Він прийшов туди, підняв решітку і забрав запальничку.
— Ігор? — прошепотіла Ліза.
— Не думаю. Той «хтось» знайшов цих самих найманців. Мав причину все ж викрасти тебе. Він мав цю запальничку і підставив Гліба на прийомі. Це був його план «Б» на випадок, якщо напад на тебе в маєтку не вдасться. І напад не вдався, бо...
— Бо Ігор йому завадив, — закінчила Ліза.
— Так. Тож Головань мав знати того ляльковода. Знати, чим він зайнятий. Ігоря могли навіть найняти на частину цієї роботи. Хтось, хто вже бував у нього роботодавцем.
