Раді Вас бачити!

Нік

Прийнявши гарячий душ, який трохи змив заціпеніння цієї божевільної ночі, я переодягнувся в домашні штани. Сон не йшов, та й залишати гостю саму я просто не міг. Озброївшись електронним термометром, я попрямував до своєї імпровізованої «лікарняної палати».

Тітка Мері перед тим, як піти, суворо наказала стежити за температурою дівчини, а тітку ослухатися не можна. Тому, витягнувши зручне крісло ближче до ліжка, я приготувався до довгої ночі. Здається, сьогоднішній сон пройде саме тут, у вертикальному положенні.

Дістав телефон і швидко написав своєму помічнику повідомлення: «Беру відпустку на кілька днів. Усі термінові питання — на пошту, зустрічі перенеси. У мене форс-мажор».

Залишати її одну в будинку в мене не було жодного бажання. І справа зовсім не в крадіжці — сумніваюся, що її зацікавить мій телевізор чи кавоварка. Мене щиро хвилювало її самопочуття. Та й, чесно кажучи, питань до неї накопичилося безліч. Хто вона? Як опинилася в лісі? І, чорт забирай, як вона це робить із перетворенням?

Кілька разів за ніч я підходив до ліжка, обережно прикладаючи термометр до її чола. Температура була в нормі, вона міцно спала, іноді ледь помітно здригаючись уві сні, ніби продовжувала кудись бігти.

Ближче до п’ятої ранку я нарешті заспокоївся. Тиша лісу за вікном і монотонне цокання годинника зробили свою справу. Втома, яка накопичувалася тижнями через майже цілодобову роботу, навалилася миттєво. Я відкинув голову на спинку крісла і заснув прямо сидячи, все ще стискаючи в руці пластиковий термометр.

Прокинувся від дивного звуку, наче комусь було дуже боляче. Сонний мозок спочатку відмовлявся розуміти, що коїться — я ж живу один, стогнати в моєму домі ніхто не може. Різко розплющив очі, і яскравий сонячний промінь боляче вдарив у зіниці. Я прокліпався і повернув голову туди, звідки лунав звук. Побачивши дівчину на ліжку, миттєво згадав усе, що сталося вчора. Це був не сон. Трясця!

Вона щось шепотіла, металася по подушці і стогнала. Їй явно снилося щось жахливе. Хоча, дивлячись на її посічені боки, я розумів, що реальність у неї була не кращою за нічні кошмари. Серце мимоволі стиснулося від її страждань.

Підійшов ближче, поклав долоню на її чоло — фух, температури немає. Треба її розбудити, бо вона ніби застрягла в тому жаху.

— Гей, красуне, прокинься! — я обережно штовхнув її в плече, потім ще раз, сильніше. Нуль реакції. Вона продовжувала схлипувати і видавати дивний звук, схожий на приглушене гарчання.

Я злегка поплескав її по щоці, але дівчина лише сильніше замружилася. Тоді я не придумав нічого кращого, як спробувати її лоскотати в районі шиї, сподіваючись на звичайну людську реакцію. Це подіяло, але зовсім не так, як я очікував.

Вона різко відкрила очі — нереально гарні, карі з виразним золотавим відливом. Тієї ж миті її рука, наче сталева пружина, вистрілила вперед, вхопила мене за зап’ясток і почала викручувати його в інший бік із хрускотом.

— Ааа! Жінко, що ти робиш? Боляче! — загарчав я від несподіванки й болю, силоміць вириваючи руку з її хватки.

Дівчина стрімко, мов розлючена фурія, вистрибнула з ліжка. З диким риком вона кинулася на мене, гамселячи кулаками й ногами. Її удари були професійними, точними й неймовірно важкими. Я ледь встигав прикривати обличчя й інші важливі стратегічні місця. Оце так «вдячність» за порятунок! Амазонка в рожевих ведмедиках виявилася машиною для вбивства. До цього я був не готовий. Треба це припиняти.

Витримавши ще кілька ударів, я нарешті зумів перехопити її ногу, що летіла мені прямо в щелепу, і одночасно заблокував руку. Вона на мить розгубилася, завмерла, люто дивлячись на мене. Але пауза тривала недовго.

Бах! Вона з розгону боднула мене лобом в голову. Зуби клацнули, в очах затанцювали яскраві цяточки, а в голові задзвонили всі дзвони світу. Поки я намагався втримати рівновагу, вона спритно вислизнула з мого захвату й відскочила до вікна, займаючи бойову стійку.

— Хто ти такий? Де я? Де моя зброя?! — прохрипіла вона, дивлячись на мене так, ніби я був її запеклим ворогом.

Я витер кров з розбитої губи й подивився на свою гостю. Рожева пухнаста піжама з ведмедиками на ній зараз виглядала максимально сюрреалістично.

— І тобі доброго ранку, — видихнув я, намагаючись втихомирити серцебиття. — Я Нік. А ти хто? Ти вчора звалилася на мене з неба.