Раді Вас бачити!

Нік

Я завів її в душ, де струмені теплої води миттєво огорнули наші тіла парами туману. Почав повільно намилювати її бездоганну шкіру, насолоджуючись кожним вигином. Мої пальці вивчали її тіло, наче намагалися запам’ятати кожну родимку на цій чистій і неймовірно гладенькій шкірі.

— Ти прекрасна, моя кішечко, — усміхнувся я, помітивши, як вона миттєво зашарілася під моїми руками, попри потоки води.

— Ця кішечка і шию перекусити може, якщо їй щось не сподобається, — відповіла вона, і в її погляді знову з’явився той самий хижий блиск, який зводив мене з розуму.

— Саме ця небезпека, яку ти так старанно ховала ці кілька днів, і притягує мене, наче магніт. Я відчував її з тієї самої секунди, коли ти ледь не зламала мені руку. Знаєш, а це дуже збуджує, — прошепотів я і, не розриваючи зорового контакту, притис її до стіни душової кабінки.

— Хіба нормальна людина не повинна боятися небезпеки? — прошепотіла вона мені прямо в губи, обпалюючи диханням.

— А хто сказав, що я нормальний? Навряд чи хтось інший потягнув би пораненого перевертня до себе додому, — відповів я і знову впився в її губи.

Здавалося, мені тепер завжди буде мало. Хотілося цілувати її щосекунди, відчувати під пальцями її пульс, пестити кожну клітину її тіла. Я підхопив її за стегна, і Тірра миттєво обхопила мою талію ногами, притягуючи мене до себе так близько, як це було можливо.

Нас знову накрила хвиля пристрасті — цього разу спокійнішої, але значно глибшої. Я увійшов у неї повільно, ловлячи губами її тихі стогони, що губилися в шумі води. Я не поспішав. Хотілося розтягнути цю ніжну насолоду, відчути кожну мить нашої близькості. Я пестив її груди, покусував шию, збиваючи її дихання, поки ми обоє не розчинилися в цьому гарячому тумані, забувши про все, що чекає на нас за межами цієї ванної кімнати.

Трохи пізніше, вийшовши з ванної кімнати — сухими, розслабленими й приємно втомленими — ми буквально завалилися в ліжко. Відпускати її в гостьову кімнату мені не хотілося, і, на щастя, вона не протестувала. Я не знав, скільки ще триватиме цей рай, тому прагнув насолодитися кожною секундою її присутності поруч.

Я міцно притис Тірру до себе, повільно погладжуючи її спину. Відчував її тепле дихання на своїй шиї, і від цього по шкірі знову й знову розбігалися мурахи. У цій тиші її голос прозвучав несподівано — сонно й м’яко, наче муркотіння великої кішки.

— Якщо через місяць Коллум не повернеться... я почну нове життя тут. Все одно без нього мені дорога додому закрита, а жити на паузі, як фільм у твоєму телевізорі, я не хочу.

Моє серце пропустило удар. Це було саме те, що я так боявся почути, і водночас те, на що найбільше сподівався.

— Я зроблю все, щоб твоє нове життя було найкращим, — я обережно поцілував її в чоло, вдихаючи запах її шкіри. — Доведеться, звісно, трохи порушити закон, щоб зробити тобі документи, але це дрібниці порівняно з тим, що ти поруч.

Вона лише сильніше притиснулася до мене, і за кілька хвилин її дихання стало рівним і глибоким. Я ще довго не міг заснути, дивлячись у стелю й усвідомлюючи, що тепер я відповідальний за цю жінку-кішку.

Зранку я відчув дивні дотики на шкірі — наче хтось дрібно й грайливо мене кусав. Відкривши очі, я побачив Тірру. Вона була в моїй футболці, яка на ній висіла, як сукня, і з абсолютно щасливою усмішкою «полювала» на мій живіт і боки.

— Вставай, соньку! Пішли тренуватися, — прошепотіла вона й наблизилася до мого обличчя, легенько прикусивши мою нижню губу.

— Про яке саме тренування ти кажеш? — прохрипів я їй прямо в рот, перехоплюючи її за талію і одним махом перекидаючи під себе.

— Хочу побігати в лісі! — вона широко усміхнулася, а в її очах танцювали сонячні зайчики. — Тренажери — це, звісно, круто, але біг по ранковому лісу ні з чим не зрівняти. А ти про що подумав?

— Після такого пробудження мені в голову лізе лише одне тренування, — я знову припав до її губ, але Тірра почала крутити головою, ухиляючись і весело сміючись.

— Ні! Тільки після вечері з твоїми батьками. І за умови, що все пройде без жертв, — вона жартівливо вкусила мене за ніс і, скориставшись моєю секундною розгубленістю, вислизнула з ліжка.

— Це нечесна гра! — розчаровано застогнав я, падаючи обличчям у подушку, від чого вона засміялася ще дужче.

Я підняв голову й завмер, спостерігаючи за нею. Переді мною була зовсім інша дівчина. Зникла та скута, насторожена принцеса, яка щосекунди чекала удару в спину. Тепер тут стояла молода, вродлива, щира й неймовірно впевнена в собі жінка. Моя футболка, в якій вона майже тонула, лише підкреслювала її крихкість, яка так дивно поєднувалася з силою хижака.

Вона нарешті стала справжньою.

У цю мить я остаточно зрозумів — я закохався по самі вуха, як якийсь підліток. Минув лише тиждень, а я вже не міг уявити свій дім порожнім, без її сміху чи запаху. В глибині душі я відчув сором за власну егоїстичність, але я благав Всесвіт, щоб Коллум ніколи не знайшов сюди дорогу. Я не знав, як мені її відпускати. І чи зможу я взагалі це зробити коли-небудь.