Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Нік
Всю годину, поки моя дівчинка була в залі, я намагався якнайшвидше розібратися із більшою частиною справ. Ці нескінченні анкети й договори виснажували, але що поробиш — я сам обрав цей бізнес. Тож у прискореному режимі вивчав усе, що залишив мені помічник.
Тайлер уже мав почати тренування з клієнтом, а Тірри все не було. Я почав хвилюватися, хоча й переконував себе, що тут вона в безпеці. Але я помилявся.
Щойно я побачив, як моя кішечка скрутила Джоша, одразу зрозумів, що сталося. Вона б ніколи не напала на людину без причини, отже, цей покидьок дозволив собі зайвого стосовно моєї жінки.
Я вирвав це тіло за футболку з рук Тірри і з розмаху врізав йому в обличчя. Мені було цього мало, але Тайлер вчасно зорієнтувався, чим усе може закінчитися, і відтягнув мене на кілька кроків назад. Тірра миттєво опинилася поруч, міцно притиснувшись до мого боку.
— Чш-ш, заспокойся, він уже отримав своє, — тихо мовила вона, заспокійливо погладжуючи мене по спині.
Цей хробак мовчки свердлив мене поглядом, випльовуючи на підлогу кров разом із зубом.
— Дорога сюди тобі закрита. Забирайся геть, — суворо сказав я. — У моєму закладі люди займаються спортом, а не розпускають руки до дівчат.
— Та пішов ти разом зі своєю шльондрою, — злісно виплюнув цей без п'яти хвилин мрець.
Від цих слів у мене перед очима все почервоніло. Я рвонувся вперед, готовий стерти його на порох, але Тірра й Тайлер вчепилися в мене, не даючи зробити непоправне.
— Не звертай уваги на цю комаху, хай іде, — прошепотіла мені на вухо Тірра, обпалюючи шкіру гарячим подихом. — Пішли до кабінету, я тобі розслабляючий масаж зроблю.
Ці слова подіяли заспокійливо. Я відчув, як напружені м’язи почали потроху розслаблятися, хоча погляд усе ще був прикутий до спини Джоша, який швидко забирався геть під презирливе мовчання залу.
— Тобі пощастило, що в неї добре серце, — кинув я йому навздогін, важко дихаючи.
Я повернувся до Тірри, яка дивилася на мене з тією самою сумішшю ніжності та сили, яка щоразу змушувала моє серце битися частіше. У її очах не було страху, лише турбота про мій стан.
— Масаж, кажеш? — я спробував усміхнутися, хоча кулаки все ще мимовільно стискалися.
— Саме так. — вона грайливо примружилася і потягнула мене за руку в бік кабінету.
Тайлер, який все ще стояв поруч, лише коротко кивнув мені. Ми залишили зал, де життя поступово поверталося у звичне русло, і зачинилися в моєму кабінеті. Тут, у тиші, серед запаху паперу і її парфумів, світ нарешті знову став нормальним.
— Ну що, містере Мейкерс, — Тірра підштовхнула мене до дивана. — Знімай сорочку. Буду лікувати твої нерви і дякувати за те, що набив йому морду за мене.
— Що він тобі зробив? — запитав я, все ще злий як демон.
— Ляснув мене по сідниці, — знизала вона плечима. — Якби зробив щось гірше, тобі б довелося викликати лікарів, щоб його відкачали.
Тірра сліпуче усміхнулася, і я не зміг стримати усмішку у відповідь.
— Йди сюди, моя бойова дівчинко, — я потягнув її за руку, щоб вона сіла мені на коліна. — Ляскати тебе по сідницях маю право тільки я.
— М-м-м, на що ти ще маєш право? — прошепотіла вона мені в губи, і я одразу вп’явся в них солодким поцілунком.
— Цілувати тебе, — відповів я, щойно відірвався від її губ, і міцно притиснув до себе за талію. — Обіймати і кохати.
І знову накрив її губи своїми, розпалюючись не на жарт. Тірра відповідала так само палко, а потім різко відсторонилася.
— Що трапилося? — запитав я хрипким голосом.
— Мені потрібен душ. Я більше години на тренажерах провела, — відповіла вона і легенько вкусила мене за ніс.
— У мене в кабінеті є власний душ, можу піти з тобою — спинку потерти, — хижо усміхнувся я.
— Ні, я сама. Я швидко! — вона спритно зіскочила з моїх колін. — Ось ті двері?
— Так. Може, все ж таки з тобою? — жалісно простогнав я.
— Ні! — усміхнулася ця бешкетниця і, прихопивши свою сумку, втекла за двері.
А я залишився сидіти на дивані з дурною і щасливою усмішкою на обличчі. Як же я хочу, щоб так було завжди, щоб вона завжди була зі мною… Але все хороше рано чи пізно закінчується. Але зараз я не хотів про це думати — звук води за дверима обіцяв мені значно приємніше продовження дня.
