Раді Вас бачити!

Тірра

Нік повернувся рівно за п'ять хвилин. Я якраз закінчила поправляти топ. Одяг був незвичним — занадто обтислим, як на мій смак, але він зовсім не сковував рухів. А судячи з того, як засяяли очі Ніка, вигляд я мала саме такий, як треба.

​— Слухай, а може, ти все ж почекаєш, поки я звільнюся? — благально запитав він, не поспішаючи відчиняти двері. — Як мені таку звабливу красуню відпускати саму до чоловіків у зал?

​— Я зможу себе захистити, не хвилюйся, — усміхнулася я.

​— Та домагатися вони, скоріше за все, не будуть, але слиною заллють усю підлогу, — пробурчав Нік.

​— Не ревнуй, — відповіла я крізь сміх, поправляючи волосся. — Краще скажи, ти знайшов вільного тренера?

​— Так. Пішли, познайомлю. У нього заняття лише через годину, тож він якраз вільний. Я попередив його, що ти тільки починаєш знайомство з цим залізом, тому потрібна допомога — пояснити, як і що правильно використовувати.

​Нік знову взяв мене за руку, наче маркуючи свою територію перед виходом у зал.

​— Пішли.

Ми підійшли до міцного лисого чоловіка років сорока з широкими плечима. У нього були зелені очі, широкі вилиці та колись зламаний ніс.

​— Вітаю, прекрасна міс Тірра! Мене звуть Тайлер, і сьогодні я маю честь бути Вашим тренером, — привітно промовив він низьким голосом.

​— Приємно познайомитися, — відповіла я, помітивши, як Нік намагається поглядом передати своє невдоволення таким вітанням.

​— Тай, давай без фокусів. Моя дівчина на годину під твоєю опікою. Якщо впаде хоч одна волосина, або побачу зайві рухи в її бік… — Нік промовисто провів долонею по шиї.

​Тайлер лише голосно засміявся:

— Розслабся, босе. Я ж жартую. Йди вже, я сам усе тут покажу.

​Я поцілувала свого ревнивця в щоку і пішла за тренером. Почула, як Нік важко зітхнув, розвернувся і попрямував до кабінету. 

Тайлер виявився чудовим наставником: жодних зайвих розмов, лише чіткі пояснення. Він показував тренажери, яких не було вдома у Ніка, і я з цікавістю освоювала нові вправи.

​За десять хвилин до кінця заняття до нас підійшов інший чоловік — на вигляд років тридцяти, з русявим волоссям, зібраним у хвіст. Він зупинився неподалік і почав мовчки спостерігати. Мені одразу стало ніяково від його липкого погляду темних очей, що ковзав по моєму тілу. Я напружилася, і Тайлер це миттєво помітив.

​— Джоше, тобі немає чим зайнятися? Йди тренуйся, чого витріщився? — грубо кинув мій тренер.

​— Бо є на що витріщатися. Давно не зустрічав такої красуні, — він хижо усміхнувся і підморгнув мені. — Вибачте, міс, що завадив. Може, познайомимося ближче?

​— Ні, — відрізала я і відвернулася. — Тайлере, покажи мені он той тренажер у самому кінці залу.

Тайлер мовчки кивнув і ​ми рушили до далекого кута, залишаючи нахабу позаду. Хоча я намагалася зосередитися на тренуванні, присутність цього Джоша в залі все ще відчувалася неприємним холодком між лопатками.

Десять хвилин пролетіли непомітно. До Тайлера прийшов клієнт, тому він змушений був мене залишити. Він наполягав на тому, щоб відвести мене до кабінету Ніка, але я навідріз відмовилася. Мені хотілося ще трохи розім’ятися — в Антеріоні мої тренування тривали по чотири години, тож одна година тут здавалася лише легкою розминкою. Я запевнила Тайлера, що зі мною все буде гаразд і я сама знайду дорогу до кабінету Ніколаса. На цьому ми й розійшлися.

​Все йшло чудово, поки я знову не відчула спиною той самий огидний, липкий погляд. Озирнувшись через плече, я побачила Джоша. Він впевнено, майже по-хазяйськи, прямував прямо до мене.

​Я лише міцніше стиснула поручні бігової доріжки, вирівняла дихання і зробила вигляд, що його не існує. Мої ноги продовжували ритмічно вдаряти по полотну, поки я подумки готувалася до чергової порції небажаної уваги. 

​— Знову ти, — процідила я крізь зуби, не збавляючи темпу, коли він підійшов впритул до мене.

​— Я ж казав, що від такої краси важко відвести очі, — його голос пролунав занадто близько. — Твій охоронець пішов, тож, може, тепер ми поговоримо нормально?

Не встигла я його послати, як відчула легкий шлепок по своїй сідниці. Моя кров у венах закипіла миттєво. Рефлекси, відточені роками тренувань, спрацювали швидше за мозок. Я зіскочила з доріжки, вхопила нахабу за руку і одним різким рухом заломила її йому за спину.

​Він заволав від болю, намагаючись вирватися, але я лише міцніше затисла захват, змушуючи його зігнутися.

​— Що ти робиш, дурепо? Відпусти! — шипів він крізь зуби, але в його голосі вже чувся страх.

​— Ще раз до мене доторкнешся, і ця рука опиниться у тебе в дупі по лікоть! Ти мене зрозумів? — прошепотіла я йому на вухо, посилюючи тиск. Ще трохи — і кістка просто не витримає. Джош знову закричав, привертаючи увагу всього залу.

​Люди почали збігатися до нас. Першим прибіг Тайлер, важко дихаючи.

​— Тірро, що сталося? — схвильовано запитав він, дивлячись на те, як я скрутила чоловіка.

​— У вас тут усі чоловіки до дівчат брудними руками лізуть? — запитала я, не послаблюючи хватки.

​— Ні. Це вперше, наскільки я знаю, — Тайлер загрозливо зсунув брови, дивлячись на Джоша, який уже навіть не намагався чинити опір.

​— Що тут відбувається? — пролунав голос Ніка. Натовп розступився, і він застиг на місці. Його здивування тривало лише мить, а потім в очах з'явилася справжня лють.

​— Любий, у вас тут клієнт із надто довгими руками. Треба щось із ним робити, бо я вже втомилася його тримати, — відповіла я з холодною усмішкою.

​Нік не став витрачати час на розмови. Він вхопив Джоша за комір футболки і з розмаху врізав йому в обличчя. Я нарешті відпустила руку цього смертника і відійшла на крок назад, спокійно спостерігаючи, як мій чоловік стає на захист своєї жінки. От нічого лізти туди, куди тебе не запрошували.