Раді Вас бачити!

Тірра

Останні кілька днів пролетіли наче один божевільний вихор. Ближче до ночі моя голова гуділа від неймовірної кількості інформації. Вдень Мері невтомно вчила мене тонкощам жіночих штучок, кулінарії та приладів, а ввечері, коли повертався Нік, ми продовжували моє занурення у світ людей за допомогою фільмів і відео. Я молилася всім богам Антеріона, щоб нічого не переплутати в найвідповідальніший момент.

Ми з Ніком тримали дистанцію. Свідомо уникали тривалих поглядів та випадкових дотиків, хоча, буду відвертою, мені до нестями цього хотілося. На нашому спілкуванні це, на щастя, не позначилося: воно залишалося легким і веселим. Мені справді було приємно дізнаватися про його життя, а він, затамувавши подих, слухав мої розповіді про мій світ.

Завтра приїдуть його батьки. Від однієї думки про це мої долоні ставали вогкими. Я страшенно хвилююся, щоб не впасти обличчям у багнюку перед людьми, які виховали Ніка. 

Мері навчила мене готувати кілька страв, тож сьогодні, поки він ще на роботі, я вирішила віддячити йому за всю допомогу й приготувати вечерю самостійно.

Мій вибір зупинився на запеченій курці з овочами. Мері залишила мені записник із рецептами і детальними покроковими інструкціями. Без її підказок я б, мабуть, просто спалила кухню.

Ближче до сьомої вечора моя курка була готова. Я обережно витягла деко з печі, і кухню заповнив аромат чебрецю та запеченого м’яса. Виглядає рум’яною... Сподіваюся, вона не залишилася сирою всередині. Овочі точно приготувалися добре — я перевірила їх виделкою. Що ж, у крайньому разі вечерятимемо запеченою морквою та картоплею, якщо з м’ясом трапиться біда.

Я почула, як відчинилися вхідні двері. Серце зрадницько підстрибнуло. Нік повернувся. Я швидко зняла фартух і поправила волосся, намагаючись надати собі спокійного вигляду, хоча всередині все тремтіло від очікування його оцінки.

— М-м-м, що це так божественно пахне? — Нік з’явився на порозі кухні, розслаблено розстібаючи верхній ґудзик своєї чорної сорочки. Він здивовано підняв брови, переводячи погляд з мене на курку. — Привіт. Невже ти сама все це приготувала?

Я склала руки на грудях і скептично вигнула брову, хоча всередині все тріпотіло від його появи.

— Ні, Мері під стіл сховалася, — жартівливо обурилася я. Нік пирснув від сміху. — Ти сумніваєшся, що я здатна на щось більше, ніж просто заварити чай?

— Ні-ні, я так не думаю! — він жартівливо зробив переляканий вираз обличчя. — Просто це... неочікувано. Приємно неочікувано.

— Хотіла віддячити тобі за все, що ти для мене робиш. Хоча б цією вечерею. Більше мені нічого тобі запропонувати, — я знизала плечима, намагаючись приховати зніяковілість.

Нік зробив крок ближче. В його очах затанцювали грайливі бісики.

— Ну, взагалі-то, ти могла б мене поцілувати. Але тепер в іншу щоку, щоб вона не ображалася, — він підморгнув і вказав пальцем на ліву вилицю.

Праву я цілувала йому ще тиждень тому. Запам’ятав же, хитрун.

Я завмерла. Він це серйозно чи просто знову дратує? Серце забилося десь у самому горлі. Нічого ж не станеться, якщо я просто легенько його чмокну?

Я зробила крок у його особистий простір. Піднялася на пальчики й ледь чутно торкнулася губами його шорсткої, трохи небритої щоки.

Нік різко затамував подих. Я відчула це кожною клітиною тіла. І перш ніж я встигла відсторонитися, він неочікувано повернув голову. Наші губи зустрілися прямо, без жодних попереджень. Світ навколо просто зник. Я не встигла відійти, і, чесно кажучи, в ту секунду я про все забула. Його подих став моїм, а тепле торкання губ обіцяло куди більше, ніж просто «дякую» за вечерю.

Усі стіни, які я так старанно зводила цілими днями, розсипалися в мить, коли він впився в мої губи так жадібно, наче помирав від спраги, і цей напір був настільки потужним, що в мене підкосилися ноги. Світ навколо поплив, і щоб не впасти, я інстинктивно обхопила його шию, зариваючись пальцями в густе волосся на потилиці… і відповіла на поцілунок.

Нік немов тільки цього й чекав. Його сильні руки по-господарськи лягли на мою талію, втискаючи мене в своє міцне, гаряче тіло так щільно, що я відчувала кожен удар його серця. Поцілунок став глибшим, палким. Наші язики сплелися в шаленому танці. Це була чиста магія — не та, що текла в моїх жилах в Антеріоні, а інша, людська, але не менш руйнівна. Все тіло охопив жар, наче я стояла надто близько до вогню.

Я відчула смак кави на його губах і запах адреналіну, що змішувався з ароматом запеченої курки та овочів, але зараз кулінарія була останньою річчю, про яку я могла думати. Усе моє тіло відгукнулося на цей дотик; я подалася вперед, бажаючи стати з ним одним цілим, забувши про завтрашній візит його батьків, про своє королівство і навіть про те, що я — пантера, яка не повинна підкорятися людині. Зараз це не має значення.

У цій тихій кухні, під світлом ламп, ми нарешті припинили вдавати.