Раді Вас бачити!

Щойно я опинилася у своїй кімнаті, одразу кинулася до скрині. Там, серед мереживних хусток і старих листів, був захований мій "план Б" — сонний пилок. Я іноді використовувала його, щоб вимкнути мозок, коли той починав закипати від батькових нескінченних лекцій про те, як правильно оточувати лисів у кільце.

Цей чудо-засіб створив наш придворний маг, Коллум Харріон. Історія його появи в нашому світі — мій улюблений анекдот. Кажуть, у рідному вимірі Коллума застукав місцевий король у ліжку з власною дружиною. Бідний маг активував портал за секунду до того, як вогняна куля підсмажила б його. Він стрибнув у невідомість у чому мати народила і приземлився прямо в нашому королівському саду.

Батько тоді влаштував йому допит із тортурами, бо підозрював у шпигунстві. Хоча, як на мене, шпигун, який намагається прикрити свої чоловічі принади гілками троянд і при цьому заїкається від переляку — це дуже сумнівна загроза безпеці. 

Пройшовши всі перевірки, Коллум отримав посаду при дворі, він виявився неймовірно обдарованим. Окрім відкриття порталів, він створював ліки від більшості хвороб, ще зробив прикраси-артефакти, завдяки яким ми можемо залишати на собі одяг при перетворенні. Більше ніяких розірваних речей і голих тіл після перетворення. А зараз він працював над бойовими артефактами, щоб відганяти лисів від наших кордонів. 

Я оглянула кімнату й усміхнулася. Сара, моя служниця, дбайливо залишила на столі тацю з тістечками і пляшку вина. Певно, вона вже пронюхала про мою не надто приємну розмову з батьком. Моя розумниця, треба буде виписати їй додаткову премію і дати вихідний.

Я розлила вино у два келихи. Відкрила баночку зі сріблястим пилком і акуратно всипала його в один із них. Головне тепер — не переплутати. Поставила все на тацю, зняла дорожній плащ і підійшла до дзеркала. Шкіряні обладунки сиділи ідеально, підкреслюючи фігуру, а от чорне волосся трохи вибилося з високого хвоста після моїх нічних прогулянок деревами. Я переплела його, заплющила очі й глибоко вдихнула. Серце калатало так, ніби хотіло вистрибнути з грудей і втекти кудись подалі в ліс.

Распен не повинен нічого запідозрити. Один невірний погляд — і він розкусить мій план швидше, ніж я встигну піднести келих до його губ.

Трохи заспокоївшись, я підхопила зі столу тацю з гостинцями й попрямувала до кімнати брата, яка розташовувалася лише через двоє дверей від моєї. Зупинившись перед порогом, я нетерпляче постукала ногою, бо руки були зайняті. Сподіваюся, що він тут.

Він відчинив миттєво, наче чекав саме на цей звук. Я ледь не впустила тацю, злякавшись його погляду — у його очах ніби оселилися справжні злі демони. Распен завжди був похмурим і скритним, але таким я його ще ніколи не бачила.

— Можна до тебе? Я принесла тістечка, як колись у дитинстві. Тільки додала вина — ми ж уже не діти, — я з останніх сил натягнула на обличчя привітну усмішку.

Він кілька секунд дивився на мене не кліпаючи, наче намагався пропалити в мені дірку, та все ж мовчки відступив, пропускаючи мене всередину.

Я поставила тацю на столик і одразу вхопила свій келих, поки чітко пам’ятала, у якому з них немає пилку. Другий обережно простягнула Распену.

— Я прийшла вибачитися за свою сьогоднішню різкість. Вибач, просто дні видалися надто напруженими, я не мала так із тобою розмовляти. Ти не просто мій охоронець, ти моя найближча і рідна людина... — він подивився на мене ще злісніше, тож я поспішно додала: — Кхм... на душевному рівні рідна. Не хочу з тобою сваритися. Давай вип’ємо і спробуємо забути всі образи? Мир?

Я стояла з простягнутою рукою, поки Распен мовчки переводив погляд із мене на келих. Невже спалилася? Він здогадався? Пилок же без запаху і кольору, помітити він не міг. Я намагалася не тремтіти від напруження й усміхалася своєю наймилішою усмішкою. Нарешті він узяв келих і одним махом осушив його. Фух! З цими інтригами я зароблю сивину раніше за батька.

Я теж зробила кілька ковтків і швиденько запхнула до рота тістечко — мені ще майже всю ніч бігти лісом до кордонів вовків, сили знадобляться.

— Я говорив із твоїм батьком... — почав Распен, поставивши порожній келих на стіл. Його обличчя трохи розслабилося, і він більше не нагадував розлюченого демона, готового спопелити світ. — Намагався переконати його, що шлюб із тим п’яницею — велика помилка. Я запропонував власну кандидатуру. Я зможу захистити не лише тебе, а й усе королівство. Ніхто не посміє сунути свій мокрий ніс у наші справи, якщо я буду при владі, а не просто твоїм слугою. Мене всі бояться, і ти про це добре знаєш.

Я завмерла, не в змозі вимовити ні слова.

— Він відмовив. І дуже докладно розклав по поличках, чому я не вартий титулу майбутнього короля, — Распен міцно стиснув щелепи, ледь стримуючи нову хвилю люті. — Поговори з ним, Тірро. Він до тебе прислухається. Я кращий за Гаррета, визнай це! Зі мною тобі буде краще.

Він боляче вхопив мене за плечі, а я шоковано дивилася на нього, відчуваючи, як язик немов приріс до піднебіння. Уперше в житті я не знала, що сказати.

— Я з дитинства кохаю тебе! Кожну хвилину поряд дихаю лише тобою. Тільки почуття до тебе стримували мене всі ці роки, попри те, як твій батько до мене ставився, — проричав він, і в цьому звуці людський голос злився зі звірячим риком.

— Распене... — прошепотіла я.

Але договорити не встигла. Пилок нарешті подіяв, і Распен почав повільно завалюватися прямо на мене. Я зойкнула, підхоплюючи його важке тіло, і ледь зуміла опустити його в крісло. Який же він важкий! Треба було менше тістечок йому тягати.

Час поквапитися. Хтозна, як надовго вистачить дії магії Коллума на цю гору м’язів. 

Я вилетіла з його кімнати й побігла до покоїв мага. Мені спало на думку використати портал, щоб скоротити шлях. Бігти всю ніч лісом з Норданом — це, звісно, романтично, але портал — це швидко. А швидкість зараз — це моє життя.