Раді Вас бачити!

Поміркувавши до вечора, я прийшла до однозначного висновку: бути дружиною того слизняка Гаррета я не бажаю навіть під страхом смертної кари. Уявіть собі: він лізе цілуватися, а від нього тхне перегаром, наче з винного льоху, який забули провітрити останні сто років. Мене починало нудити від самої думки. Про «подружній обов’язок» я взагалі мовчу — краще вже добровільно піти на обід до лисів, навіть овочі в кишенях з собою принесу, щоб смачніше було. Майбутній король — п’яниця, це взагалі на голову не лізе.

Треба щось робити… Батько чекав на відповідь до завтра, часу обмаль, а варіантів — ще менше. Мені потрібен був вихід, бажано такий, де я залишаюся зі своєю головою на плечах і без Гаррета в ліжку.

На думку раптом прийшов Нордан Клайд, спадкоємець левів. Він був єдиним серед цієї «ярмарки наречених», кому я довіряла. Леви взагалі хлопці прямолінійні: якщо хочуть тебе з'їсти, то кажуть про це прямо, а не плетуть інтриги за спиною. Я подумала: якщо Нордан погодиться на договірний союз або хоча б підтримає мене воїнами, щоб уникнути бунту, у мене з’явиться реальний важіль впливу на батька. До того ж, я мимохідь уявила його поцілунок і — о диво! — шлунок залишився на місці. Це вже був обнадійливий знак.

Я дочекалася, поки сутінки густо заповнять коридори, накинула темний плащ і вислизнула до західної вежі, де зупинялися гості під час балів. Распена поруч не відчувалося. Невже мій «всевидячий щит» нарешті заснув? На щастя для нас обох.

Нордан стояв на балконі, вдихаючи прохолодне нічне повітря. Його кремезна постать, і довге світле волосся, що розвівалося на вітрі, робили його схожим на героя героїчного епосу. Я вирішила не псувати момент і з’явилася ефектно: перетворилася на пантеру, видерлася по дереву й граціозно стрибнула на балкон.

Щойно мої лапи торкнулися каменю, я повернула собі людську подобу.

— Тірро, — він обернувся і ніжно усміхнувся. — Що змусило майбутню королеву лазити по деревах у таку годину?

— Мені потрібна твоя допомога, Нордане, — серйозно сказала я, підходячи ближче. — Батько хоче віддати мене Сейрам. Ти ж знаєш, що це означає. Вони надто жадібні до влади і хитрі. Я їм не довіряю, дивно, що батько взагалі пішов на такий крок.

— Можливо, його намагалися залякати чи шантажувати війною? — припустив Нордан. — Мій клан буде не в захваті від посилення влади тигрів. Але що ти пропонуєш натомість? Шлюб зі мною? У мого батька також можуть бути свої умови.

Веселість із його обличчя як рукою зняло. Він уважно чекав на мою відповідь.

— Я пропоную союз на рівних. Умови твого батька не можуть бути гірше можливої влади Сейрів, — твердо сказала я. — Допоможи мені переконати батька, що леви — надійніший щит, ніж жадібні тигри. Нам не обов’язково одружуватися завтра, лише потрібно виграти час.

Нордан мовчав, роздумуючи, а потім промовив:

— Це, звісно, ризикований варіант, але… Ми можемо вдвох спробувати домовитися з вовками, щоб разом приструнити рудих шавок. Якщо проблема з лисами вирішиться, то і бунту легко буде уникнути, бо головна причина для цього зникне. Ці руді вже повзуть і на території вовків, мені нещодавно доповіли з розвідки. Твій батько навіть слухати не став, бо надто довго вмовляв вовків про допомогу, тепер не вірить їм, або не хоче знову принижуватись… Але іншої ідеї у мене немає.

— Чудова ідея, Нордане! Я з тобою згодна, і цим дійсно можна скористатися. Приниження чи благання мене лякають значно менше, ніж Гаррет в ролі моєї пари. Але вирушати треба прямо зараз, у мене час лише до ранку, — у душі нарешті з’явився проблиск надії.

— Удвох буде надійніше домовлятися про зустріч із королем вовків. Тільки не ображайся, але твоя тінь не викликає жодного бажання співпрацювати, — він іронічно посміхнувся кутиком рота.

— Розумію. Не знаю де він зараз, але не хочу ризикувати, він може в будь-яку хвилину наздогнати нас. — кинула я. — У мене є план. Дай мені п’ятнадцять хвилин. Зустрінемося біля фонтану.

— Ти впевнена? Я міг би допомогти його «заспокоїти», — запропонував він, розминаючи кулаки.

— У мене є сонний пилок, він подіє за кілька хвилин. Хоч він діє недовго, але нам вистачить часу, щоб опинитися якнайдалі звідси. — впевнено відповіла я і знову обернулася на пантеру, стрибнувши на гілку.