Раді Вас бачити!

Анаель мовчки спостерігала за бійкою, міцно стиснувши край столу. Елораель теж не відводила погляду, але залишалася нерухомою. Рафаельйон відсунув свій стілець далі від сутички, ближче до Луксурії.

Демониця сиділа на чолі столу, підперши підборіддя долонею. Її очі палали яскравим червоним полум'ям, а на губах грала усмішка. Кінчики пальців легко постукували по стільниці в такт ударам, ніби вона насолоджувалася улюбленою мелодією.

Кассіель бився як той, хто вперше дозволив собі випустити назовні весь біль, гнів і почуття зради, що століттями накопичувалися в його душі. Проте кожен його удар залишався бездоганно виваженим.

Захаріон відповідав жорстко, з азартом досвідченого воїна, який нарешті змусив святого втратити контроль.

Згустки пітьми й золотого світла спалахували при кожному зіткненні їхніх кулаків. Пір'я кружляло в повітрі, а підлога вже була вкрита білими й темно-сірими клаптями.

Захаріон спробував узяти Кассіеля в захват, але архангел різко розвернувся й відкинув його з такою силою, що ангел смерті відлетів на кілька метрів.

— Ось таким ти подобаєшся мені значно більше, янголятко... — муркотливо промовила демониця.

Рафаельйон, який сидів поруч, мимоволі подивився на неї, а тоді перевів погляд на брата, яким вона так відверто захоплювалася. Спостерігаючи за Кассіелем, він вкотре намагався зрозуміти, що саме вона в ньому побачила.

Невдовзі ангел притиснув Захаріона до холодної мармурової колони, і його кулак раз за разом знаходив обличчя ангела смерті.

Кров уже рясно текла з розбитого носа Захаріона, стікаючи теплою липкою рідиною по руці Кассіеля.

Архангел уже заніс кулак для чергового удару, та раптом завмер. Щось усередині нього раптом здригнулося, вириваючи його зі сліпої люті. 

Він побачив перед собою не супротивника, а брата, який більше не відповідав на удари. Тепла кров на власній руці, металевий запах у повітрі й важке дихання Захаріона раптом стали нестерпними.

Кассіель відчув, як усередині щось обірвалося. Він ледь помітно здригнувся, усвідомивши, що ще один удар уже нічого не змінить. 

— З тебе вже досить, — хрипко промовив Кассіель, розтискаючи пальці.

Захаріон важко вдихнув, витер губи тильним боком долоні й криво вишкірився.

— І це все? — зухвало просичав він.

— Ти слабший, бо втратив свою благодать, — холодно відповів Кассіель, відступаючи на крок.

— Та невже?

Захаріон сплюнув кров на підлогу й знову замахнувся.

Архангел виявився швидшим. Останній, потужний удар під груди вибив із брата все повітря. Він відштовхнув його, і той важко впав на підлогу. 

Кассіель притиснув чоботом його розправлене темне крило до кам'яної підлоги.

— Ти забуваєш, що нас навчали однаково, Захаріоне.

Йому було гидко від теплої крові, що застигала на руках. Гидко від власної люті, якій він дозволив вирватися назовні. Як і від усвідомлення, що перед ним був не ворог, а брат.

Кассіель мовчки відступив і відвернувся. 

Він машинально поправив комір і рукави розірваного білого вбрання, ніби цей звичний жест міг повернути йому втрачене самовладання.

— А ти забуваєш, що тепер я належу безодні… — прошепотів Захаріон, встаючи на ноги. 

Він смикнув рукою, і в його долоні матеріалізувався меч. Чорне лезо зловісно спалахнуло. Не вагаючись ані миті, ангел смерті замахнувся, цілячись просто в крило брата, який стояв до нього спиною.

— Не смій! — вигукнула Луксурія, підвівшись. 

Захаріон, осліплений гординею, вже не чув її.

Архангел устиг лише напівобернутися. Тієї ж миті з руки демониці стрімко рвонуло чорно-червоне шкіряне ласо. Давня реліквія безодні миттєво обвилася навколо шиї Захаріона й рвучко смикнула його назад.

Лезо змінило траєкторію, опустившись небезпечно близько від крила Кассіеля. Він інстинктивно відхилився, відчув, як вістря ковзнуло по лише кінчиках пір'я.

Ангел смерті глухо впав на коліна, хапаючись за горло.

— Ти знаєш мої закони, Захаріоне, — тихо промовила вона. В її голосі було недовольство і холод. — Ніхто. Не має. Чіпати. Моїх ангелів.

Вона смикнула ласо ще сильніше. Захаріон вже захрипів. Його обличчя почервоніло, а пальці марно намагалися послабити зашморг. Плетиво пульсувало темною енергією, повільно висмоктуючи останні сили занепалого.

— Так... Господарко, — ледь вичавив із себе ангел, відкидаючи свій меч.

Луксурія послабила натиск.

— Якщо всі задоволені, тоді продовжимо вечерю. Сідай, Кассіелю.

Вона вказала на своє місце на чолі столу, перед яким стояла тарілка з недоторканою вечерею.

— Обійдуся, — поморщився архангел, крадькома поглядаючи на брата, який досі не підводився, залишаючись на колінах.

— Це наказ, янголятко, — попередила Луксурія, демонстративно намотуючи ласо на руку.

— Наказуй своєму псу, демонице!

Він зверхньо подивився на неї з-під брів.

Луксурія коротко смикнула зап'ястям, розпускаючи ласо. Кассіель інстинктивно напружився, очікуючи удару. Та замість болю почув лише свист... і хрипкий стогін Захаріона.

Ласо врізалося в груди ангела. Тканина сорочки з тріском розійшлася, а на грудях проступила кривава смуга.

— Відтепер за кожен твій непослух я каратиму інших, Кассіелю.

Архангел стиснув щелепи, мовчки спостерігаючи, як вона знову неквапливо збирає ласо в кільця.

— Ти робиш усе можливе, щоб я ненавидів тебе, Луксуріє, — сердито промовив він і рушив до столу.

Демониця простежила, як Кассіель, стримуючи гнів, усе ж підійшов і сів на її місце. Інші мовчки переглянулися. Уперше вони бачили, як ангел займає місце своєї господарки.

Луксурія провела кінчиками нігтів по його щоці, ковзнула до підборіддя й, злегка піднявши його, змусила ангела зустрітися з нею поглядом.

— Люди кажуть, що від ненависті до кохання лише один крок. Тож будь обережним, янголятко... — демониця усміхнулася, легко торкнулася губами його щоки й відсторонилася. — Вітаю з перемогою, мій архангеле.

Після цього вона повернулася до інших.

— Продовжуємо вечерю. А ти, Захаріоне, краще зникни з моїх очей.